1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів. 2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему. 3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю. 4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. 5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. 6 І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. 7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. 8 І стались радощі великі в городї тому. 9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. 10 На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. 11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. 12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. 13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. 14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, 15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. 16 (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) 17 Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. 18 Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, 19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. 20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. 21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. 22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. 23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. 24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. 25 Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. 26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста. 27 І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; 28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. 29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. 30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? 31 Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним. 32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх. 33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто зʼясує? бо береть ся з землї життє Його. 34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? 35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. 36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? 37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. 38 І звелїв зʼупинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. 39 Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. 40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.