1 Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього, 2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. 3 Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта. 4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, 5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. 6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! 7 Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа. 8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами. 9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? 10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта. 11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас. 12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили. 13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше. 14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. 15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї. 16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? 17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. 18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. 19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос вʼобразить ся у вас, 20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас. 21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте? 22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної. 23 Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї. 24 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. 25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми. 26 А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам. 27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка. 28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування. 29 Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер. 30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної. 31 Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.