1 Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка. 2 Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших? 3 Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти — дальшому родові: 4 Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли. 5 Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас! 6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його — левині, челюстї в його, як у левицї. 7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галузки її білїють. 8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх! 9 Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї. 10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла. 11 Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї — пропали жнива в полї. 12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь — всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли. 13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого. 14 Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа. 15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить. 16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі? 17 Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя. 18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг. 19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї. 20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.