1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. 2 І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар. 3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. 4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. 5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї. 6 Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, 7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. 8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. 9 Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому. 10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. 11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. 12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою. 13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, 14 каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; 15 та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому. 16 То, покаравши, відпущу Його. 17 (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.) 18 Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву, 19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю. 20 Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса. 21 Вони ж кричали: Розпни, розпни Його! 22 Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. 23 Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. 24 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх. 25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. 26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. 27 Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. 28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших. 29 Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. 30 Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас. 31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? 32 Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть. 33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї. 34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. 35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. 36 Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, 37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. 38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський. 39 Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! 40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси? 41 Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив. 42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. 43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю. 44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої. 45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. 46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. 47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. 48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. 49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се. 50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, 51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого; 52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового. 53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав. 54 І був день пятниця, а субота сьвітала. 55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його. 56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.