1 І каже Білеам до Балака: Постав менї ту сїм жертівників, і наготов менї семеро бичків і семеро баранів. 2 І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику. 3 І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він менї, те перекажу тобі. І пійшов на безлїсний верх гори. 4 І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сїм жертівників поставив я, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику. 5 І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так: 6 І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всї князї Моаба. 7 І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточнїх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати. 8 Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати? 9 Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має. 10 Хто Якова та злїчив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б менї так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світї кращого й бажати. 11 І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх! 12 І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста менї, не годиться менї виявити? 13 І каже йому Балак: Ходїмо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всїх не побачиш. І проклени менї їх із відтам. 14 І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сїм жертівників, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику. 15 І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч. 16 І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш. 17 І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним. 18 І каже йому Балак: Що промовив Господь? 19 І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину! 20 Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде. 21 Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився. 22 Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить. 23 Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї. 24 На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув. 25 Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову. 26 І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй. 27 І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити. 28 І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх із відтам. 29 І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові: 30 Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів. 31 І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.