1 Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос? 2 Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях; 3 Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері: 4 Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос! 5 Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі — розуму! 6 Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають. 7 Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, — гидота устам моїм. 8 Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани. 9 Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули. 10 Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире; 11 Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь. 12 Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання. 13 Страх Господень — значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні. 14 В мене рада й правда, я — розум, у мене сила. 15 Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість; 16 Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї. 17 Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене. 18 І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість; 19 Плоди мої лучші золота — золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла. 20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками, 21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю. 22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків; 23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї. 24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали. 25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали; 26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний. 27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї, 28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної), 29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, — 30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час, 31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була — дїти людські. 32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує. 33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї. 34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене! 35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа; 36 Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.