1 Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою! 2 Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене. 3 Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого. 4 Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати. 5 Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою. 6 Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля! 7 Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє! 8 Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї. 9 Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене. 10 Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу. 11 Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою. 12 Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку. 13 Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого! 14 Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод. 15 Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх. 16 Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого. 17 І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро! 18 Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх! 19 Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою. 20 Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого. 21 До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували. 22 Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться. 23 Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться. 24 Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх! 25 Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого! 26 Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх. 27 Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою. 28 Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними! 29 Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене! 30 Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою. 31 Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями. 32 Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше! 33 Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю. 34 Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить. 35 Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину. 36 І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.