1 (2-3) Скажіть своїм братам: Народ Мій, а своїм сестрам: Помилувана. 2 (2-4) Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка Моя, а Я не її чоловік, і нехай вона відкине від себе свій блуд, і з-поміж своїх перс свій перелюб, 3 (2-5) щоб Я не роздягнув її до нага, і не поставив її такою, як у день її народження, і щоб не зробив Я її пустинею, і не обернув її на суху землю, і не забив її спрагою. 4 (2-6) Над синами ж її Я не змилуюся, бо вони сини блуду, 5 (2-7) бо їхня мати блудлива була, та, що ними була вагітна, сором чинила, бо казала вона: Я піду за своїми полюбовниками, що дають мені хліб мій та воду мою, мою вовну та льон мій, оливу мою та напої мої. 6 (2-8) Тому то ось Я вкрию твою дорогу тернями, і обгороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона. 7 (2-9) І буде вона гнатися за своїми полюбовниками, але не дожене їх, і буде шукати їх, та не знайде. І скаже вона: Піду я, і вернуся до мого першого чоловіка, бо краще було мені тоді, як тепер. 8 (2-10) А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примножив їй срібло та золото, яке вони звернули на Ваала. 9 (2-11) Тому то заберу назад Своє збіжжя в його часі, а Мій сік виноградний в його умовленому часі, і заберу Свою вовну та Свій льон, що був на покриття її наготи. 10 (2-12) А тепер відкрию її наготу на очах її коханців, і ніхто не врятує її від Моєї руки. 11 (2-13) І зроблю кінець усякій радості її, святу її, новомісяччю її, і суботі її, та всякому святковому часові. 12 (2-14) І спустошу її виноградника та її фіґове дерево, про які вона говорила: Це мені дар за блудодійство, що дали мені мої полюбовники. А Я оберну їх на ліс, і їх пожере польова звірина! 13 (2-15) І навіщу її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а Мене забувала, говорить Господь. 14 (2-16) Тому то ось Я намовлю її, і попроваджу її до пустині, і буду говорити до серця її. 15 (2-17) І дам їй виноградники звідти та долину Ахор за двері надії, і вона буде там співати, як за днів своєї молодости, як за дня виходу її з єгипетського краю. 16 (2-18) І станеться, того дня говорить Господь ти кликатимеш: Чоловіче мій, і не будеш більше кликати Мене: Мій ваале. 17 (2-19) І усуну імена Ваалів з її уст, і вони не будуть більше згадувані своїм іменем. 18 (2-20) І складу їм заповіта того дня з польовою звіриною, і з птаством небесним, та з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі, і покладу їх безпечно. 19 (2-21) І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою справедливістю, і правосуддям, і милістю та любов'ю. 20 (2-22) І заручуся з тобою вірністю, і ти пізнаєш Господа. 21 (2-23) І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, а воно почує землю, 22 (2-24) а земля задоволить збіжжя, і виноградний сік, і оливу, а вони задовольнять Їзреела. 23 (2-25) І обсію її Собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже!