1 І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом! 2 І було до нього слово Господнє, говорячи: 3 Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. 4 І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там. 5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. 6 А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив. 7 І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу. 8 І було Господнє слово до нього, говорячи: 9 Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе. 10 І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся. 11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку! 12 А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо... 13 І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. 14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі. 15 І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, 16 дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю. 17 І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому. 18 І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!... 19 І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. 20 І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина? 21 І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї! 22 І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила... 23 І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий! 24 І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!