1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. 2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! 3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. 4 І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво. 5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, 6 кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. 7 Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. 8 А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! 9 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. 10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! 11 Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. 12 Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!... 13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його. 14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. 15 І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала! 16 А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, 17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс. 18 А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. 19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! 20 Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... 21 А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. 22 А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! 23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. 24 І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... 25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! 26 А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала... 27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? 28 І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. 29 І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? 30 А оподаль від них пасся гурт великий свиней. 31 І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. 32 А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. 33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. 34 І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!