1 А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушно вкупі. 2 І роздав ся зразу гук* із неба, мов би від віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3 І явились їм поділені язики, ніби огняні, і сів на кожному з них. 4 І сповнились усі Духом святим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. 6 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. 7 Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейці? 8 Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились, 9 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понті, і Азиї, 10 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірці, 11 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже? 12 Здуміли ся ж усі, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути? 13 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. 14 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителі Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. 15 Сі бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. 16 А єсть се, що промовив пророк Йоіл: 17 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видіння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; 18 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті дні Духа мого, й пророкувати муть. 19 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву. 20 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господень великий і славний. 21 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся. 22 Мужі Ізраїлські, вислухайте сі слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, 23 Сього, призначеного радою і провидіннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. 24 Котрого Бог воскресив, розвязавши болесті смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї. 25 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсіди, бо Він по правиці в мене, щоб я не захитав ся. 26 Тим звеселилось серце моє, і зрадів язик мій; ще ж і тіло моє оселить ся в надії. 27 Бо не зоставиш душі моєї в пеклі, ані даси святому Твоєму видіти зотління. 28 Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. 29 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. 30 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясниці його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його, 31 предвидівши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклі, а тіло не виділо зотління. 32 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всі ми свідки. 33 Правицею ж Божою вознісшись і обітуваннє святого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте. 34 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, 35 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. 36 Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлів, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли. 37 Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати? 38 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар святого Духа. 39 Для вас бо обітниця, і для дітей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. 40 І иншими многими словами свідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. 41 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. 42 Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах. 43 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. 44 І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне; 45 і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх, як кому було треба. 46 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хліб, приймали харч в радості і простоті серця, 47 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.