1 Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, приступив до архиєрея, 2 і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим. 3 Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його світло з неба, 4 і, впавши на землю, чув голос, глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш? 5 Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись). 6 І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити. 7 Люде ж, що йшли з ним, стояли зʼумівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши. 8 Устав же Савло в землі; як же відтворив очі, нікого не бачив. І вели його за руку, та й привели в Дамаск. 9 І був він три дні невидющим, і не їв і не пив. 10 Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананія; і рече йому Господь у видінні: Ананіє! Він же каже: Ось я, Господи. 11 Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хаті Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся, 12 І видів (Савло) у видінні чоловіка, на ймя Ананію, що (ніби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів. 13 Відказав же Ананія: Господи, я чув від многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв святим твоїм у Єрусалимі; 14 і тут має власть від архиєреїв вязати всіх, хто призиває імя Твоє. 15 Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих: 16 я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти. 17 Пійшовши Ананія, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом святим. 18 І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся. 19 І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днів кілька. 20 І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий. 21 Дивувались же усі, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв? 22 А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос. 23 Як же сповнилось доволі днів, змовили ся Жиди, вбити його. 24 Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити. 25 Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші. 26 Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик. 27 Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видів Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове. 28 І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі. 29 І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його. 30 Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс. 31 Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсі Господнім, а потіхою святого Духа намножувались. 32 Стало ся ж, як переходив Петр усі, прийшов і до святих, що проживали в Лидді. 33 Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісім років, будучи розслабленим. 34 І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав. 35 І бачили його всі, що жили в Лидді та в Сароні, котрі навернулись до Господа. 36 Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостині, що робила. 37 Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірниці. 38 Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них. 39 Устав же Петр, та й пійшов з ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всі вдовиці, плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними, Сарна. 40 Випровадивши ж Петр усіх і приклонивши коліна, молив ся, і, обернувшись до тіла, рече: Тавито, встань. Вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла. 41 Подавши їй руку, підвів її; покликавши ж святих та вдовиць, поставив її перед ними живу. 42 І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа. 43 Стало ся ж, що доволі днів пробував він у Йоппиї у одного Симона кожомяки (гарбаря).