1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринті з усіма святими у всій Ахаї: 2 Благодать вам і впокій від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи, 4 що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утішеннєм, яким утішаємось самі від Бога. 5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножується і утішеннє наше. 6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втішення і спасення, котре звершується терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утішення і спасення. 7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утішення. 8 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити. 9 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надіяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, 10 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, 11 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували. 12 Се бо хвала наша, свідченнє совісти нашої, що ми в простоті і чистоті Божій, не в мудрости тілесній, а в благодаті Божій жили на світі, більше ж у вас. 13 Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надію, що й до кінця зрозумієте, 14 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. 15 І в сій певноті хотів був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, 16 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. 17 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так — так, то, ні — ні. 18 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було „так‟ і „ні‟. 19 Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був „так‟ і „ні‟, а було у Йому „так‟. 20 Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому „так‟ і в Йому „амінь‟, на славу Божу через нас. 21 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог, 22 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. 23 Я ж свідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. 24 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; ні, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.