1 Знаємо бо, як земний будинок тіла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. 2 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба, 3 коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись. 4 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тілі сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм. 5 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа. 6 Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тілі, ми далеко від Господа: 7 (бо ходимо вірою, а не видіннєм.) 8 Маймо ж духа й воліймо лучче бути далеко від тіла, а домувати у Господа. 9 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими. 10 Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тілом, чи то добре, чи лихе. 11 Знаючи оце страх Господень, пересвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились. 12 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем. 13 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам. 14 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тоді всі вмерли; 15 і (що) Він умер за всіх, щоб живі ніколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес. 16 Тим же ми від нині нікого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тілу Христа, то тепер більш не знаємо. 17 Тим же, коли хто в Христі, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове. 18 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення, 19 яко ж бо Бог був у Христі, примиряючи світ із собою, не полічуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення. 20 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом. 21 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.