1 Се слова, що промовляв Мойсей до всього Ізраїля по сім боці Йордані, в степу, на поділлі, проти Червоного моря, між Параном і Тофельом і Лабаном і Газеротом і Ди-Сагабом. 2 Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї. 3 І сталося в сороковому році, в одинайцятому місяці, на первий день місяця, що промовляв Мойсей до синів Ізраїля усе, що Господь заповідав йому про них. 4 Після того, як він побив Сигона, царя Аморійського, та Ога, царя Базанського, що жив в Астароті і в Єдреї. 5 По тім боці Йордані, в Моаб землі, почав Мойсей викладати закон сей, говорючи: 6 Господь, Бог наш, промовив до нас на Горебі так: 7 Доволі побули ви під сією горою: Обернітесь і рушайте та й ідіть до гори Аморіїв і до всіх сусідів їх на поділлі, по горах і по долинах і на полудні і на березї моря, в Канаан землю і до Либану, аж до великої ріки, до ріки Евфрата. 8 Дивітесь, наділив я вам сю землю; ідіть і займіть землю, що про неї клявсь Господь батькам вашим, Авраамові, Ізаакові і Яковові, що оддасть їм і насінню їх по них. 9 І того часу промовив я до вас так: Не здолію один вести вас. 10 Господь, Бог ваш, намножив вас, і нині ви лічбою як зорі небесні стали. 11 Господь, Бог ваш, нехай прибавить до вас тисячу разів стілько, скілько вас тепер є, і нехай благословить вас, як говорив про вас! 12 Як би міг я один нести тягарі ваші і журбу вашу і сварки ваші? 13 Возьміть собі людей мудрих, і що знаєте їх, по ваших поколіннях, щоб я поставив їх головами над вами. 14 І відказали ви мені кажучи: Добре так буде, як ти вчинити кажеш. 15 І взяв я голови з поколінь ваших, людей мудрих і знаточних, і поставив їх головами над вами, тисячниками і сотниками і пятьдесятниками і десятниками, і правителями поколінь ваших. 16 І заповідав я суддям вашим того часу так: Вислуховуйте змагання між братами вашими і судіте праведно між чоловіком і братом його, і між ним і приходнем, що в його. 17 Не вважати мете на лиця судячи; як малого, так і великого вислуховуйте, ні перед ким не бійтесь, бо суд Божий. А котра справа за важка для вас, передавайте до мене, щоб я вислухав її. 18 І заповідав я вам того часу все, що чинити маєте. 19 І рушили ми від Гореба та й пійшли, як заповідав нам Господь, Бог наш, усім оцім великим і страшним степом, що вбачали ви, та й прийшли в Кадес-Барне. 20 І промовив я до вас: Дойшли ви до гір Аморіїв, що дав нам їх Господь, Бог наш. 21 Глань, Господь, Бог твій, наділив тобі сю землю; ійди, займи її, як казав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійсь і не падай духом! 22 Но всі ви приступили до мене і мовляли: Пошлемо поперед людей, щоб розгледіли нам сю землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись, і на які городи йти нам. 23 І добре було по моїй думці се діло; і взяв я зміж вас дванайцять чоловіка, по чоловікові з покоління. 24 І рушили вони і знялись на гори, та й дійшли до Єколь-долини, та й розгледіли землю. 25 І набравши плодів землі, спустились вони до нас. І принесли нам вістку кажучи: Добра земля, що дає нам Господь, Бог наш. 26 Та не хотіли ви ійти і противились слову Господа, Бога вашого. 27 І стали ви бурмотіти по наметах ваших, мовляючи: Зненавидів нас Господь і вивів нас із Египецької землі, щоб нас віддати в руки Аморіям та й вигубити нас. 28 Куди нам ійти? Браттє наше взяло нам одвагу сказавши: Люд більший і рослійший від нас, міста великі і утверджені під небо, і навіть синів Енакових ми там бачили! 29 Тоді промовив я до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх! 30 Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він воювати ме за вас, як се вчинив в Египецькій землі перед очима вашими. 31 І в степу, де бачив єси, що Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить сина свого, по всій дорозї, що нею йшли ви, поки дійшли до місця сього. 32 Та не вірували ви Господеві, Богу вашому, 33 Що йшов поперед вами в дорозї, щоб вишукати вам місце, де можна вам отаборитись; поночі в поломї, щоб бачити вам дорогу, що нею йшли ви, а за дня у хмарі. 34 І почув Господь голос ваших розмов, і запалав гнівом, і поклявся словами: 35 Не бачити ме ніхто з сіх людей, із сього злого кодла тієї доброї землі, що я клявся дати батькам вашим, 36 Окрім Калеба Єфуненка! Він бачити ме її, і дам йому і синам його землю, по котрій ступав, він бо зовсім йшов слідом за Господом. 37 І на мене теж розгнівивсь Господь кажучи: 38 І ти не прийдеш туди! Йозей Нуненко, що стоїть перед тобою, він прийде туди; утверди його, він бо має віддати її в насліддє Ізрайлеві. 39 А діточки ваші, що про них ви казали: на здобич будуть вони, і сини ваші, що тепер не розберуть ще добра від зла, вони прийдуть туди, і їм дам її, і вони запанують над нею. 40 Ви ж повернітесь і рушайте в степ, в дорогу Червоного моря! 41 І відказали ви й промовили до мене: Согрішили ми перед Господом; пійдемо в гори і бити мемось, як заповідав Господь, Бог наш. І підперезавши кожен з вас зброю свою, пустились ви в гори, не обдумавши. 42 І рече мені Господь: Промов до них: Не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; щоб не побили вас вороги ваші! 43 І промовив я до вас, та ви не послухали; і спротивились ви слову Господньому, і як очайдухи пустились в гори. 44 І вийшли проти вас Аморії, що жили на горах тих, та й гнались за вами ройом, і розпорошили вас від Сеїру до Горми. 45 Вернувшись ви стали плакати перед Господом; та не слухав Господь голосу вашого і не вважав на вас. 46 І пробували ви в Кадесі довго, лічивши дні, скільки ви були там.