1 На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й діла їх у Бога в руці, та що чоловік ні любови ні ненависті за те не знає, бо воно далеко перед ним. 2 Усьому й усім — одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись. 3 Се ж то й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однака всім; тим то й серце в людей повне злості, й безум у серці їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих. 4 Поки людина в живих, має ще надію; тим, що живому собаці лучше, ніж мертвому леву; 5 Бо живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток; 6 І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже ніякої частини ні в чому, що діється під сонцем. 7 Ійди ж, їж твій хліб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на діла твої. 8 Нехай повсячасно буде на тобі одежа світла, й нехай волос твій буде намащений. 9 Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усі дні марної жизні твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всі швидколетні дні твої під сонцем; се бо — пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем. 10 Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилі, куди ти йдеш, нема вже роботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості. 11 І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим — побіда; не мудрим — хліб; не розумним — багацтво, й не тямущим — ласка, тільки час і случай у всім. 12 Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них. 13 От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась мені не абиякою: 14 Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, обліг його, та й поробив проти його всі боєві прилади; 15 Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а ніхто потім не споминав про сього біднягу. 16 І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже. 17 Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними. 18 Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.