1 Сьомого року, в пятому місяці, в десятий день місяця, зʼявились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посідали передо мною. 2 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 3 Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповіді, говорить Господь Бог. 4 Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи: 5 Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египті, і зняв руку мою й сказав їм: Я — Господь, Бог ваш! 6 Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледів про них, — в землю, текущу молоком та медом, красу між усіма землями, 7 Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я — Господь, Бог ваш! 8 Та вони встали проти мене, й не схотіли слухати мене; ніхто не відкинув гидот від очей своїх ані відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнів мій посеред землі Египецької. 9 Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землі Египецької. 10 І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню, 11 І дав їм заповіді мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них. 12 Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я — Господь, которий їх освящує. 13 Та дім Ізраїля став опір проти мене в пустині: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустині і їх вигубити. 14 Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів. 15 Тим то зняв я руку мою проти них у пустині та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, — у землю, текущу молоком і медом, красу між усіма землями, — 16 За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх. 17 Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустині. 18 І говорив я до їх синів у пустині: Не ходіте слідом отців ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх. 19 Я бо — Господь, Бог ваш: ходіть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певніте. 20 І держіте суботи мої свято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я — Господь, Бог ваш. 21 Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали; не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої. Тим то сказав я собі: ізжену на них гнів мій, вичерпаю на них досаду мою в пустині. 22 Та й знов зʼупинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів. 23 Та все ж таки підняв я у пустині руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсіваю по землях. 24 За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповіді відкинули; мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх. 25 От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими; 26 І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я — Господь. 27 Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись мені: 28 Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм наділити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні мені приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні. 29 І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите? Тим і досі зветься вона Бама. 30 Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх? 31 Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що діти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всіма ідолами вашими по сей день, — та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля? 32 А те, що в вас на думці, певно ніколи не станеться. Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем. 33 Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї. 34 І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсівано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду, 35 І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця; 36 Як судивсь я у Египецькій пустині з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог. 37 І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого. 38 І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних мені; повиводжу їх із землі пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що я — Господь. 39 А ви, доме Ізрайлів, говорить Господь Бог, ійдіть собі та й кадіть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, — але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви мені та й бовванам вашим. 40 Бо на святій горі моїй, на гірній висоті Ізраїлській, говорить Господь, — он-де мені служити ме ввесь дім Ізраїля — ввесь, скілько його на землі; там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими святими дарами вашими. 41 Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсівані, й буду вами свято шанований перед очима народів. 42 І взнаєте, що я — Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся наділити батькам вашим. 43 І будете там спогадувати про путі ваші й про всі вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всіх злочинів ваших, які ви творили. 44 І зрозумієте, що я — Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог. 45 І надійшло до мене слово Господнє: 46 Сину чоловічий! оберни лице на дорогу кʼ полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти ліса полуденнього степу. 47 І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе. Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі. 48 І всяке тіло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне. 49 І кликнув я: Ой Господи Боже! вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?