1 Надійшло ж до мене слово Господнє, таке: 2 Сину чоловічий! поверни лице проти Аммоніїв, і пророкуй проти них. 3 І скажи Аммоніям: Почуйте слово Господа Бога! Так говорить Господь Бог: За те, що ти втішно казав: „Ага‟! як святиню мою опоганено, й на Ізраїль-землю, як її спустошено, та на дім Юдин, як вони пійшли в неволю, — 4 За те я віддам тебе в посіданнє синам востоку, й заведуть вони у тебе вівчарні свої і розложать у тебе шатра свої, і їсти муть вони плоди твої, і пити муть молоко твоє. 5 І зроблю Равву пристановищем верблюдам а синів Аммонійських пастухами овець, і зрозумієте, що я — Господь. 6 Так бо говорить Господь Бог: За те, що плескав єси в долоні, й тупотав ногами, й веселився зневажливо всім серцем над землею Ізраїлською, — 7 За те я ось, простягну руку мою проти тебе й подам тебе на розбій народам, і викореню тебе зміж людей, і вигублю спроміж земель; зітру тебе, й зрозумієш, що я — Господь. 8 Так говорить Господь Бог: За те, що Моаб та Сеїр мовляли: От дім Юдин — як і инші народи! 9 За те я — починаючи від усіх пограничних міст, від краси землі, Бет-Ешимота, Баалмеона й Киріятаїму — відкрию Моабів бік 10 Народам зі всходу, й оддам його їм у посіданнє разом із Аммоніями, щоб не було між народами й споминки про Аммоніїв. 11 А над Моабом розведу суд, і зрозуміють, що я — Господь. 12 Так говорить Господь Бог: За те, що Едом жорстоко мстився на Юдиному домові і тим тяжко прогрішився*, 13 За те, так говорить Господь Бог: Простягну руку мою на Едом та й повигублюю в йому й людину й скотину, й зроблю з його пустку. Від Теману до Дедану поляжуть вони від меча. 14 І довершу над Едомом помсту мою рукою люду мого Ізраїля, і чинити муть із Ідумеєю після гніву мого й моєї досади, й узнають, що се помста від мене, говорить Господь Бог. 15 Так говорить Господь Бог: За те що Филистії дихали помстою та зо зневагою в душі мстилися, задумуючи пагубу — по давному ворогуванню, 16 За те так говорить Господь Бог: простягну руку на Филистіїв і викореню Критян, і вигублю нащадок їх на морському березї; 17 І довершу над ними велику помсту досадними карами, й спізнають, що я — Господь, як наведу на них помсту мою.