1 І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землі. 2 І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесіть до мене. 3 І повиймали всі люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона. 4 І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землі. 5 І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра свято Господеві! 6 І повставали вони рано враньці, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посідали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки. 7 І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сі люде, що вивів єси з Египецької землі. 8 Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землі. 9 І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затверділого серця. 10 Іди ж від мене, щоб запалав я гнівом на їх, і щоб мені вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим. 11 І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнівом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землі потугою великою й рукою міцною? 12 Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтії: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гніва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх. 13 Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насіння вашого, як зір небесних, і всю ʼцю землю, що про неї я глаголав, дам я насінню вашому і наслідувати мете її віковічно. 14 І зжалівся Господь, що розлютувався та й хотів заподіяти лихо людям своїм. 15 І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблиці свідчення в руці його, таблиці пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані. 16 А таблиці були діло Боже і письмо — письмо Боже, вирізане на таблицях. 17 І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші. 18 Та ні! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос переспівів я чую. 19 І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньці, і запалав Мойсей гнівом, та й кинув таблиці з рук, і розбив їх під горою. 20 І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогні, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим. 21 І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподіяли сі люде? За що навів на їх великий гріх? 22 І рече Арон: Не палай гнівом на мене, добродію. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий. 23 Кажуть вони мені: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землі. 24 Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали мені, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок. 25 І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх. 26 І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всі сини Левієві. 27 І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлів: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдіте сюди, і назад по табору від воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусід ваших. 28 І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка. 29 І каже Мойсей: Присвятітеся Господеві сьогодні проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогодні благословеннє. 30 Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи. 31 Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сі люде; зробили собі бога із золота. 32 Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж ні, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси. 33 І рече Мойсейові Господь: Хто провинив мені, вичеркну з книги моєї. 34 Нині ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тоді й карати му їх за провини їх. 35 І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.