1 Прийшли ж обидва ангели в Содом у вечорі. Лот же седів коло царини Содомської. Побачивши ж Лот, устав на зустріч їм, тай поклонився лицем до землі. 2 І рече: Оце ж, панове, заверніть у домівку раба вашого та спочиньте і ноги собі помийте, а як обутріє, верстати мете путь свою. Вони ж рекли: Ні ночуватимемо на улиці. 3 І примусив їх, і ввійшли в господу його. І вчинив їм учту, і опрісноків напік їм, і попоїли. 4 Перед облягами ж обступили дім городяне Содомські, від молодика, тай до діда, увесь народ укупі з усіх кутків. 5 І гукали Лотові, і казали до його: Де люде, що ввійшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, розпізнаємо їх. 6 Вийшов же до них Лот на рундук, і зачинив двері за собою. 7 Каже ж до них: Ні, браттє! Не чиніте бо ледарства! 8 Є в мене дві дочці, що не взнали мужа; виведу їх до вас, і робіть їм що любо вам, тільки людям сим не чиніте обиди; увійшли бо під стелю дому мого. 9 Вони ж кажуть йому: Геть із відсі! Прийшов сюди жити, та хочеш і суд судити. Ось ми ж навчимо тебе, ще лучче, ніж їх. І насильствовали чоловіка того, Лота, вельми, і підступили розбити двері. 10 Та простягли мужі руки й утягли Лота до себе в будівлю, а двері в будівлі засунули. 11 На людей же, що були під дверима в будинку вдарили сліпотою, від мала тай до велика, і марно шукали вони дверей. 12 Промовили ж мужі до Лота: Чи єсть у тебе тута зяті або сини твої або дочки твої? Або коли хто инший єсть у тебе в городі, всіх виведи із міста сього! 13 Бо ми погубимо се місто; бо знявсь угору лемент про його перед Господом, і послав нас Господь вигубити його. 14 Вийшов же Лот і промовив до зятів своїх, що побрали дочки його, і рече: Підіймайтесь та виходьте з міста сього; бо погубляє Господь город. Та здавалось, що жартує перед зятьми своїми. 15 Як же зачервонів ранок, принукали ангели Лота, глаголючи: Уставай, бери жену твою й двох дочок твоїх, що при тобі, та одходь, щоб і тобі не погибнути з беззаконними городянами. 16 І стуманів він, і взяли ангели за руку його, і за руку жінку його, і за руки двох дочок його; бо пощадив їх Господь, тай вивели їх, і поставили за городом. 17 І як повиводили їх геть, рече: Спасай твою душу. Не озирайсь, і не зупиняйся ніде в усій околиці сій. У гори втікай, щоб і тобі не згинути. 18 Рече ж до них Лот: Благаю тебе, пане! 19 Що знайшов раб твій ласку в очах твоїх, і велика милость твоя, що показав до мене, що вирятував душу мою, я ж не здолію рятуватись у горах, щоб не наздогнала мене лиха година, та не вмерти мені. 20 А, споглянь городок сей близько, побіжу я туди; він маленький, дак і душа моя сохраниться. 21 І рече йому: Оце ж я зглянусь на тебе і в сьому, що не погублю городка, що про його мовляв еси. 22 Хапайся ж рятуватись тамо; не можу бо чинити нічого, докіль увійдеш туди. Тим і проложено містечку тому прізвище Сигор. 23 Сонце зійшло вже над землю, як Лот увійшов у Сигор. 24 І бурхонув Господь на Содом та Гоморру сіркою та поломєм від Господа з небес, 25 І перевертав городи сі і всю околицю, і всіх осадників городських, і все, що росло з землі. 26 І озирнулась жінка його позад його, та й обернулась у стовна соляного. 27 Устав же Авраам у ранці, пійшов на місце, де стояв перед Господом. 28 І позирнув на Содом і Гоморру, і на околицю, аж се здіймається дим від землі, як дим із печі. 29 І було, як руйновав Бог в україні тій городи, спогадав Бог Авраама, і вислав Лота з руйновища, як руйновав городи, що жив у них Лот. 30 Зійшов же Лот із Сигори, та й осівсь на горі сам і дві дочки його; боявся бо жити в Сигорі, та й оселивсь у печері сам і дочки його з ним. 31 Озветься ж старша до меньшої: Панотець наш старий собі, і нема нікого на землі, щоб увійшов до нас всьогосвітнім звичаєм. 32 Ходи сюди лишень, упиймо вином панотця нашого, та переспимо з ним, та й переховаємо рід від панотця нашого. 33 Упоїли ж отця свого вином тієї ночі, і ввійшовши старша, переспала з отцем своїм тієї ночі. І не постеріг він, як вона переспала, і як устала. 34 Було ж у ранці, що каже старша меньшій: Оце ж переспала я вчора з панотцем нашим. Упоїмо його вином і сієї ночі, а ти ввійшовши, переспи з ним, та й переховаймо від панотця нашого рід наш. 35 Упоїли ж і тієї ночі отця свого вином, і ввійшовши меньша, переспала з отцем своїм. І не постеріг він, як переспала, і як устала. 36 І завагоніли обидві дочки Лотові тоді від отця свого. 37 І вродила старша сина, і дала імя йому Моав. Се праотець Моавіїв по сей день. 38 Уродила ж і меньша сина, і дала імя йому: Бен-Аммій. Се праотець Аммоніїв по сей день.