1 І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав. 2 І завагонівши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь. 3 І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак. 4 Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог. 5 Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак. 6 Рече ж Сарра: Сьміх мені сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене. 7 І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старості його я родила сина. 8 І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака. 9 Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака, 10 Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслідувати ме бо син рабині сієї з моїм сином Ізааком. 11 Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його. 12 І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізааці наречеться тобі потомство. 13 Сина ж рабині сієї народом великим сотворю його; бо насіннє твоє він. 14 Устав же Авраам у ранці, і взяв хліба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустині. 15 Не стало ж води в бурдюці, і покинь вона хлопця під ялиною. 16 Відойшовши ж сіла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седіла навпроти його, та й заголосила. 17 Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер. 18 Устань, та возьми хлопя і держи на руці твоїй; народом бо великим сотворю його. 19 І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя. 20 І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник. 21 І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землі Египецької. 22 Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дієш. 23 Оце ж клянись мені Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, а по правді, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землі, де пробуваєш. 24 І рече Авраам: Кленусь. 25 І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові. 26 І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі діло таке, ні ти мені не оповідав єси, ні я чував, тільки сьогодні. 27 І вилучив Авраам сім овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову. 28 І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме. 29 І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме? 30 І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть мені свідоцтвом, що я викопав колодязь сей. 31 Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва. 32 І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську. 33 І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного. 34 Пробував же Авраам у землі Филистимській час довгий.