1 Авраам же був старий, у літах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому. 2 І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господі в його, що правив усім достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє. 3 І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу. 4 А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти. 5 Каже ж до його раб: Коли б то не схотіла йти молодиця слідом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси? 6 Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди. 7 Господь, Бог неба й Бог землі, що вивів мене з господи панотця мого із землі, що в ній родився, той що глаголав мені, і що клявся мені глаголючи: Тобі оддам землю сю й насінню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти. 8 Коли ж би не схотіла молодиця пійти за тобою, чист будеш від закляття мого; тільки сина мого не вертай туди. 9 І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ. 10 І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всі добра господаря його були в його руці, та знявсь і пійшов у Месопотамію, у Нахорів город. 11 І поставив верблюди під городом навколішки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду. 12 І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди мені сьогодні і сотвори милость панові мойму Авраамові. 13 Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду. 14 І нехай буде дівчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись мені, і промовить мені: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові. 15 І сталось, перш ніж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму. 16 Дівиця ж була дуже вродлива, дівувала ще, ніхто не взнав її. Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору. 17 Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай мені напитись з водоноса твого. 18 Вона ж каже: Пий, добродію. І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу. 19 І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються. 20 І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усім. 21 Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи ні. 22 Сталося ж, як перестали всі верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлів ваги. 23 І поспитав її та й каже: Чия єси дочка? Скажи мені, чи єсть у панотця твого в господі місце про нас на ночліги? 24 Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові. 25 І каже йому: І соломи й харчі в нас доволі, і місце є про ночліги. 26 І дякуючи Господу чоловік поклонивсь, 27 І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милості своєї й правди пана мого, і мені погодив Господь прибути в домівку брата пана мого. 28 І побігла дівиця і зʼясувала в господі матері своїй сі речі. 29 Ребеці ж доводивсь братом на імя Лабан. І метнеться Лабан до чоловіка до колодязя. 30 І сталось, як побачив каблучку й запинки на руках у сестри своєї, і як почув слова Ребечині, сестри своєї, що каже: Так мовляв мені чоловік, дак прийшов Лабан до чоловіка, аж він стоїть при верблюдах коло колодязя. 31 І каже: Увійди, благословенний від Господа. Чого стоїш ізнадвору? Я ж наготовив господу й місце про верблюди. 32 І ввійшов чоловік у господу, і порозсідлував верблюди, і дав Лабан соломи й сіна верблюдам і води помити ноги йому і людям, що були з ним. 33 І поставив перед ними наїдки. Він же каже: Не їсти му, поки не виповню мого посольства. І каже: Говори. 34 І говорить він: Раб Авраамів я. 35 Господь же благословив пана мого велико, і зробивсь він великим; і дав йому товар і отари, і срібло й золото, і раби і рабині, і верблюди й осли. 36 І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав. 37 І закляв мене пан мій говорючи: Не візьмеш ти жени синові мойму зміж дочок Кананейських, що я седжу в їх землі, 38 А в госпо́ду панотця мого пійдеш і до роду мого, і візьмеш мойму синові жону звідти. 39 Сказав же я панові мойму: А може не схоче молодиця зі мною йти. 40 Каже тоді мені: Господь, що перед ним ходжу, пошле ангела свого з тобою, і погодить у дорозї твоїй, і візьмеш ти жену синові мойму з мого роду, і з дому панотця мого. 41 Тоді будеш чист від заклинання мого; коли бо дійдеш до родини моєї, і не дадуть тобі, будеш чист від заклинання мого. 42 І прийшовши сьогодні до колодязя, казав я: Господе, Боже пана мого Авраама, коли погодив єси в дорозї моїй, що її оце верстаю, 43 Ось я став коло колодязя водного, і дочки городянські виходять брати воду, і коли буде дівиця, що ій промовлю: Дай мені напитись із водоноса твого трохи води, 44 І скаже мені: І ти пий, і верблюдам твоїм вільлю, нехай ся буде жена, що наготовив Господь мого пана синові. 45 І перш, ніж я промовив у серці мойму, вже Ребека йшла з водоносом на плечі, і спустилась вона до колодязя, і набрала води. І сказав я їй: Дай, будь ласко, напитись мені. 46 І хутенько зняла вона водоноса свого із себе на руку, та й каже: Пий, і верблюди твої понаповаю. От я напивсь і верблюди мої понаповала. 47 І поспитав її, і промовив: Чия дочка єси, повідай мені. Вона ж каже: Дочка я Бетуїла Нахоренка, що вродила йому Милка. І дав я їй каблучку і запинки на руки її. 48 І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив мені в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його. 49 Оце ж, коли ви сотворите милость і правду до пана мого, повідайте мені, щоб я повернувсь або праворуч, або ліворуч. 50 Відказуючи ж Лабан та Бетуїл сказали: Від Господа прийшло се діло. Не зможемо тобі сказати проти ні лихого, ні доброго. 51 Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь. 52 І сталось, як почув раб Авраамів словеса сі, поклонився до землі Господу. 53 І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукні, та оддав Ребеці, і подав гостинці братові її й матері її. 54 І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали в ранці, і каже: Відпустіте мене до пана мого. 55 Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дівиця з нами з десяток день, а потім і пійде. 56 Він же каже до них: Не держіте мене. Господь погодив у дорозї мені; мушу йти до пана мого. 57 Вони ж сказали: Прикличмо дівицю, та й спитаймо її з уст її. 58 І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим? Вона ж каже: Пійду. 59 І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були. 60 І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх! 61 Уставши ж Ребека й рабині її посідали на верблюди, та й пішли з чоловіком. І взяв раб Ребеку, та й пішов. 62 Ізаак же прийшов з Бейер-Лахай-Рої; жив бо він у землі полуденній. 63 Вийшов же над вечір Ізаак на поле, розігнати думки. І позирне очима своїми, та й бачить, ідуть верблюда. 64 І позирнувши Ребека очима своїми, побачила Ізаака та й ізскочила з верблюда. 65 І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам? Каже ж раб: Се пан мій; вона узявши намітку, закуталась. 66 І повідав раб Ізаакові все, що вчинив. 67 Увійшов же Ізаак у намет матері своєї, і взяв Ребеку, і стала йому жінкою, і влюбив її, і втішивсь Ізаак по Саррі, матері своїй.