1 Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його. 2 І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше. 3 Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою. 4 Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада. 5 І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною. 6 І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому. 7 Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити мені. 8 Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тоді котяться вівці всі пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тоді котяться всі вівці крапастими. 9 Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав мені. 10 І сталось того часу, як вівці гуляли, зняв я очі мої й бачив уві сні: се, которі барани і козли спинались на вівці й кози, були переполасі крапасті й рябі. 11 І рече мені ангел Божий уві сні: Якове! Я ж кажу: Ось я! 12 І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усі барани й козли, що спинаються на вівці й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє. 13 Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси мені словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну. 14 І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й насліддє в госпо́ді, в батька нашого? 15 Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше. 16 Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й діток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини. 17 Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди. 18 І позабирав усю скотину свою й усі добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю. 19 Як же відлучився Лабан стригти вівці свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого; 20 І викрався Яков несподівано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки. 21 І втік сам з усім своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори. 22 Переказано ж Лабанові на третій день, що Яков утік. 23 І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах. 24 Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві сні, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом. 25 І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах. 26 Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки? 27 Чого втікав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями. 28 І не дозволив єси мені цілувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдіявши таке. 29 Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом. 30 Нехай би ти пійшов геть тому́, що тяжко зажуривсь по госпо́ді отця твого, про що ж украв єси боги мої? 31 Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє, 32 У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на світі. Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі. Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги. 33 Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов. Увійшов же й у намет Рахелин. 34 Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сідло, та й сіла на них. І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов. 35 І каже батькові свойму: Не гнівись, панотченьку, що не можу встати перед тобою; бо звичайне женське в мене. Шукав же він та й не знайшов ідолів. 36 Прогнівився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя? Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною? 37 Переглянув єси всі речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усіх річей дому твого? Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами. 38 Двайцять років оце вже я з тобою. Вівці твої й кози твої не звергали, і баранів із отари твоєї не їв я. 39 Зьвіроїдини не приніс до тебе; із мого ніс я втрату сю; з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі. 40 У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утікав від очу в мене. 41 Так пробував я двайцять років у твоїй господі. Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівці твої, ти ж переміняв плату мою десять раз. 42 Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожні випустив би єси мене. Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі. 43 Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і діти, мої діти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє; що ж можу я заподіяти сим дочкам моїм або дітям, що вони породили? 44 Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за свідка між мною й тобою. 45 І взявши Яков каменя, поставив його на спомин. 46 Каже ж Яков до братті своєї: Назбирайте каміння. І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилі. 47 І прозвав його Лабан Егар-Сагадута; Яков же прозвав його Галлед. 48 Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се свідок між мною й тобою. Тим і прізвище дано могилі Галлед. 49 І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним. 50 Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, ні! Бог свідок між мною й тобою. 51 І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою. 52 Ся могила свідок і сей стовп свідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду. 53 Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами. І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака. 54 І приніс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хліба солі, і вживали хліб сіль, та й обночувались на горі. 55 Уставши ж Лабан рано в ранці, цілував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.