1 І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цілував його. 2 І повелів Йосиф слугам-лікарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лікарі Ізраїля. 3 І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лічять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сімдесять день. 4 Як же минули плакальні дні, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке: 5 Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землі, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь. 6 І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї: 7 І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усі дворяне Фараонові, дуки господи його й усі дуки землі Египецької, 8 І ввесь дім Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівці їх, да товарина їх, позоставались у Госен землі. 9 І пїднялись із ними й колесниці й комонник, була громада велика вельми. 10 І прийшли аж до току Атадового, що по тім боці Йордані, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там голосіннє панотцеві свойму семиденне. 11 І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сі поминки Египтянів! Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боці Йордані. 12 І вчинили йому так синове його, як він заповідав. 13 Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полі, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у Ефрона Гетя проти Мамрїйщини. 14 І вернувсь Йосиф у Египет сам і браттє його і всі що піднялись із ним ховати батька його. 15 Бачивши ж браттє Йосифове, що помер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподіяли йому. 16 І послали посли до Йосифа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так: 17 Ось як промовте до Йосифа: Прости братам твоїм переступ їх і гріх їх, що вони тобі заподіяли зло. Благаємо ж тебе, прости переступ рабам Бога батька твого. І плакавсь Йосиф, як промовляли вони до його. 18 І прийшли до його самі брати його, і впавши перед його лицем, промовляли: Се — ми раби в тебе. 19 І каже до них Йосиф: Не лякайтесь; хиба я замість Бога? 20 Хоч ви змовлялись проти мене, та Бог те обернув на добре, щоб так було, як тепер, і вирятувалось много людей у голоднечу. 21 Тим же то не лякайтесь тепер. Я годувати му й вас і малечу вашу. І втішив їх і промовляв до них прихильно. 22 І пробував Йосиф в Египті сам і батька його діти. І пожив Йосиф сто і десять років. 23 І вбачав Йосиф Ефраїмові діти до третього роду; сини ж Махирова, сина Манассієвого, роджались на коліна Йосифові. 24 І каже Йосиф браттю свойму говорючи: Я вміраю, Бог же навідається до вас і виведе вас із землі сієї в землю, що про неї клявся отцям нашим Авраамові, Ізаакові й Яковові. 25 І закляв Йосиф сини Ізраїлеві, говорючи: Бог певно навідається до вас, а ви винесіть і кості мої звідсі з вами. 26 І скіньчивсь Йосиф бувши літ ста і десяти, і набальзамували вони його, та й положили його в трумну в Египті.