1 Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму свідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, 2 дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сів по правиці престола Божого. 3 Подумайте бо про Того, хто витерпів від грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших. 4 Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха, 5 і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: „Сину мій, не гордуй караннєм Господнім, ані слабни, докоренний від Нього; 6 кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає.‟ 7 Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько? 8 Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усі, то ви неправого ложа діти, а не сини. 9 Ще ж, мали ми батьків, тіла нашого карателів, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? 10 Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками святости Його. 11 Усяка ж кара на той час не здається радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. 12 Тим же „зомлілі руки і зомлілі коліна випростайте‟, 13 і „стежки праві робіте ногами вашими‟, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцілилось. 14 Дбайте про впокій з усіма і про святість, без чого ніхто не побачить Бога, 15 наглядаючи, щоб хто не відпав від благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; 16 щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. 17 Знаєте бо, що і опісля, як схотів наслідувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слізми шукав його. 18 Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, 19 і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: 20 (бо не видержали наказу: „Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий.‟ 21 І, таке страшне було видіннє, що Мойсей сказав: „Я в страсі і трепеті.‟) 22 А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, 23 до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до судді всіх, Бога, і до духів праведників звершених, 24 і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, ніж Авелева. 25 Гледіть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі, то геть більше ми, одрікшись небесного, 26 котрого голос тоді захитав землею, нині ж обітував, глаголючи: „Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом.‟ 27 Се ж: „ще раз‟ показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. 28 Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом. 29 Бо наш Бог — огонь пожирающий.