1 Мала ж і перва скиня установи служби, і святиню людську. 2 Споруджено бо перву скиню, а в ній світильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Свята. 3 За другою ж завісою скиня, що звана: Святая Святих; 4 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалі завіта, 5 а над ним херувими слави, отінюючі ублагальню. Про се не слід нині говорити порізно. 6 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсіди входили священики, правлячи служби; 7 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. 8 Сим ясує Дух святий, що дорога у святиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. 9 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить, 10 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи. 11 Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершеніщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, 12 ані з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у святиню, знайшовши вічне відкупленнє. 13 Бо коли кров волова та козина і попіл з яловиці, окроплюючи осквернених, освячує на тілесну чистоту; 14 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнім приніс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому? 15 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього насліддя. 16 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. 17 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нічого не стоїть, доки жив завітуючий. 18 Тим же й первий не був освячений без крови. 19 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, 20 глаголючи: „Се кров завіту, котрий завітував вам Бог.‟ 21 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив. 22 А мало не все кровю очищається по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів). 23 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сі. 24 Не в рукотворену бо святиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нині являтись лицю Божому за нас, 25 ані щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всі роки з чужою кровю; 26 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання світу) а нині раз у конці віків явив ся на знівеченнє гріха жертвою своєю. 27 І як призначено людям раз умерти, а потім суд, 28 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.