1 Видиво, явлене пророку Аввакумові: 2 Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, — буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш? 3 Про що даєш бачити мені кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода. 4 Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний. 5 Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм ділам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав. 6 Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землі буяє, щоб загорнути осади, які до його ніколи не належали. 7 Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче. 8 В його коні бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всі боки; орлом приходять-прилітають їздеці його здалека, й кидаються на здобич. 9 Цілою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок. 10 Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його. 11 Тоді надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його — вона богом йому. 12 Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Святий мій з давен давнезних? Ні, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його. 13 Не твоїм чистим очам дивитись на лиходійства, не тобі приглядатись угнітанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнійший від його? 14 Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана? 15 Ось, він витягає їх усіх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться. 16 За се він сіті своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту. 17 Чи ж проте має він все сіть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?