1 Буде час, що на царстві седіти ме правий, та й князї його правити муть по закону; 2 Кожен з них буде, мов затула від вітру й захист в негоду; мов джерела води в пустині й тінь від високої скелі в землі безводній. 3 Очі видющих не будуть закриватись, і уші слухаючих будуть уважні. 4 І серце легкодушних вміти ме розважати, й недорікі язики говорити муть ясно. 5 Безглуздого не будуть тоді величати поважним, а про зрадливого не скажуть, що він чесний. 6 Ледарь бо безглуздий говорить безглуздо, та й серце його мислить про беззаконство, щоб поступати скрито; зневажати Господа, видерти хліб голодному, та відоймити напій жаждущому. 7 У зрадливого діяльність пагубна: він задумує зраду, щоб погубити бідаху словом ложним, яке б ні було його право! 8 Чесна ж людина про чесне гадає й твердо стоїть при всьому, що чесне. 9 Ви ж, жіноцтво, богацтвом безпечне! станьте, послухайте голосу його; дочки безжурні, прихиліть слух до словес моїх: 10 По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні! не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде. 11 Здрогнітесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні! скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)! 12 Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, — про лозу виноградню, (колись) уроджайну. 13 На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всіх домах веселих у роскішнім місті. 14 Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим, 15 Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами. 16 Тоді запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі. 17 І ділом правди буде мир, а правосуд зродить — спокій й безпеку вовіки. 18 Тоді народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих. 19 Бити ме гряд на ліс, город же утоне в долині. 20 Блаженні ж ви, що сієте понад усі води, й випускаєте туди вола й осла.