1 Було ж того часу, як не було ще царя в Ізраїлі, жив собі Левійський чоловік серед Ефраїмових гір. Держав він у себе дівку з Бетлеєма, в Юдеї за наліжницю. 2 Ся ж наліжниця посварилась із ним та й утекла від його до своєї родини в Бетлеєм в Юдеї, та й пробувала там чотири місяці часу. 3 Потім пустив ся чоловік її в дорогу, щоб з нею щиро перемовитись та й узяти її до себе. Був при йому наймит його та два осли. Она ввела його в дім батька свого. 4 Батько молодоці, побачивши його, привитав його радо, і задержав його тесть, батько молодої женщини, у себе. І пробув він три дні в нього; вони їли й пили і ночували там. 5 На четвертий же день встав він досвіта, щоб вертати; та батько молодичин каже свойму зятеві: Покрепися ж перш куском хліба, тоді й пійдете. 6 От вони й остались, і їли та пили вкупі, тоді ж прохав молодичин батько чоловіка: Остансь на ніч та повеселись у нас. 7 Чоловік же піднявсь, щоб ійти в дорогу. А тесть його присилував таки, що він ще раз переночував. 8 Як устав сей на пятий день рано вранці, щоб ійти, каже молодичин батько: Покрепись та загайсь, покіль день схилиться. От і їли оба знов. 9 Як устав же чоловік, щоб відходити з наліжницею та з наймитом, каже йому тесть: Дивись, як день хилиться ʼд вечеру; ночуйте та повеселітесь; завтра рано встанете в дорогу і пійдете додому. 10 Та чоловік не схотів уже ночувати, пустивсь у дорогу, та й прибув у Евус, се Ерусалим, при йому ж була пара обтяжених ослів і наліжниця його. 11 Як же були вони під Евусом і день вельми вже схилився, каже наймит свойму панові: Завернімо в Евузіївський город та переночуймо там. 12 Відказав йому пан його: Не пійдемо в місто чужинців, що не з синів Ізрайлевих, а простуймо в Гиву. 13 І каже наймитові свойму: До якогось міста вже ми дійдемо та й обночуємось у Гиві, або в Рамі. 14 От і простували вони дальше, та недалеко від Гиви Беняминової зайшло їм сонце. 15 І повернули вони в Гиву, щоб там ночувати. Як же прийшли туди, мусіли седіти на майдані в місті, бо ніхто не закликав їх в господу на нічліги. 16 Аж ось показавсь старий чоловік, що ввечері вертавсь із роботи своєї з поля. Родом був він з Ефраїмських гір і пробував чуженицею в Гиві, а люде тамошні та були Беняминії. 17 Споглянувши сей і побачивши чоловіка з клунками на улиці в місті, питає: Куди йдеш і звідкіля? 18 Відказав же той: Ми йдемо з Бетлеєма в Юдеї в гори Ефраїмські, бо я звідти. Ходив я в Бетлеєм в Юдеї, і вертаюсь тепер до моєї домівки. Та нема нікого, щоб нас прийняв в господу; 19 Є в нас солома й харч ослам, є й хліб і вино про мене й про твою рабу й про наймита, що має при собі твій раб, нічого нам не треба. 20 Каже тоді старий чоловік: Не журись, чого не було б у тебе, здайся на мене; тільки не ночуй на дворі. 21 І повів його в свою домівку, і дав ослам харчі; і пообмивали вони собі ноги, й їли й пили. 22 Тим часом як вони по труді тіла посиляли, обступили горожане господу, люде ледачі, перлись у двері і кричали на дідуся, господаря дому: Виведи чоловіка, що повернув до тебе, щоб ми з ним розпитались. 23 Вийшов до їх господар та й каже їм: Ні, браттє! не чиніте зла! Коли чоловік сей завернув до мене в господу, не подоба вам таке стидовище чинити. 24 Ось у мене дівує дочка, а в його є наліжниця; виведу їх вам; насилуйте їх і чиніте, що вам до вподоби; над сим же чоловіком не чиніте безчесті. 25 Та люде ті не схотіли його слухати. Тоді вхопив чоловік наліжницю свою, та й вивів її до них на улицю, і вони пригортались до неї і ругались над нею всю ніч до ранку, і тоді аж її покинули, як зачервоніла зоря. 26 Як же настав ранок, прийшла молодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був пан її, й лежала покіль настав день. 27 Як же встав уранці пан її, та відчинив двері й вийшов, щоб простувати своєю дорогою, аж наліжниця його лежить перед дверима господи, розтягнувши руки на порозї. 28 Каже він їй: Уставай, пійдемо! аж нема відповіді. Побачивши, що вона вмерла, положив він її на осла та й пійшов до своєї домівки. 29 Вернувшися ж додому, вхопив ножа, взяв наліжницю свою, порізав її на дванайцять частин та й розіслав їх по всіх займищах Ізраїльських. 30 І кликав тоді кожен, хто се бачив: Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Египту, по сей день! Оце ж подумайте про се, порадьте та постановіть, що чинити!