1 Оце ж ті народи, що зоставив Господь, щоб випробовувати ними Ізраїля і всіх тих, що не знали війни за Канаан, 2 На те тілько, щоб навчались воюватись сини Ізрайлеві що першої війни не знали: 3 Пять князїв Филистимських, усі Канаанії, Сидонії й Гевії, що жили на Ливан-горах від гори Баал-Гермон до ввіходу в Емат. 4 А оставив їх на те, щоб випробувати Ізраїля і довідатись, чи слухати муть вони заповідей Господніх, що дано батькам їх через Мойсея. 5 Оце ж і жили сини Ізраїля серед Канааніїв, Гетіїв, Аморіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, 6 Брали за себе їх дочки і віддавали свої дочки за їх синів, і служили їх богам. 7 І витворяли сини Ізрайлеві зло перед Господом, і забували Господа, Бога свого, і служили Баалам та Астартам. 8 І запалав гнів Господень на Ізраїля, так що він оддав їх на поталу Хузанові Русатаїмові, цареві Мезопотамїї; і були сини Ізрайлеві підневоленими Хузанові Русатаїмові вісім год. 9 І взивали тоді сини Ізрайлеві до Господа, і Господь возніс їм спасителя і той вирятував їх, — Отониїла Кеназенка, сина меншого брата Калебового. 10 І зійшов на нього дух Господень і допоміг йому судити Ізраїля. І так виступив він у поход, і подав йому Господь на поталу Хузана Русатаїма, царя Мезопотамського, і взяв він гору над Хузаном Русатаїмом. 11 І втішалась супокоєм земля сорок год. І вмер Отониїл Кеназенко. 12 Та сини Ізраїля знов чинили те, що було не до вподоби Господеві. Тоді дав Господь Еглонові, цареві Моабійському, перевагу над Ізраїлем; бо чинили вони те, що було не до вподоби Господеві. 13 Скупив він до себе Аморіїв та Амалекіїв, побив Ізраїля та й підневолив Пальмовий город. 14 І були Ізрайлитяне підневоленими Еглонові, цареві Моабійському, вісімнайцять год. 15 Заквилили тоді сини Ізраїля до Господа, і Господь возніс їм визвольника, Аода, сина Герового, сина Еминієвого, лівака. Через нього то послали Ізрайлитяне данину Еглонові, цареві Моабійському. 16 Аод же наготовив собі меча з двома лезвами (вістрями) на лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежою на правому боці. 17 От і приніс він Еглонові, цареві Моабійському, данину. Еглон же та був собі вельми пузатий чоловік. 18 Віддавши данину, відослав Аод людей, що несли данину, 19 Сам же вернувсь до виструганих ідолів у Галгалі і звелів сказати Еглонові: Є в мене таємне слово до тебе, царю. Той повелів: Тихо! і вийшли геть усі, що стояли кругом. 20 Як увійшов до нього Аод, він седів один у прохолодній хаті своїй, і каже Аод: Маю Боже слово до тебе, царю! Той піднявсь із свого сідалища. 21 Тоді вхопив Аод лівою рукою меча з правого боку свого, та й уткнув йому в тіло, 22 Так що за лезвами вгрязло й держально, і жир обняв вістрє, бо не витяг він меча назад із його тіла, і він досяг задньої части. 23 Вийшов тоді Аод, зачинив двері верхньої хати за собою і засунув засовом. 24 Як вийшов він, прийшли дворяне і, бачивши, що двері верхньої хати засунено, подумали: Певно він у своїй прохолодній хаті робить потріб свою. 25 Так ждали довго. Як же він не відчиняв усе ще дверій у верхній хаті, взяли ключа та й відомкнули, і от пан їх лежав на землі мертвий. 26 Покіль же вони гаялись, Аод утік, пройшов мимо виструганих ідолів і уйшов у Сеїрат. 27 Вернувшися ж додому, ударив на Ефраїм горах у трубу, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них. 28 І повелів їм: Сюди до мене! бо подав Господь наші вороги Моабії нам на поталу. Пустились тоді вони за ним, і пооблягали Йорданьські броди до Моабу і не пускали нікого перейти. 29 І побили вони тоді Моабіїв до десяти тисяч душ вельми сильних і здорових людей, так що ніхто не втік. 30 Тоді мусіли Моабії нагнутись під руку Ізраїлеві. І було мирно в землі вісімдесять год. Аод же судив їх до смерти. 31 Після нього виступив Самгар; сей побив шістьсот Филистимів плуговим лемішем, і він також спасав Ізраїля.