1 Ось бо, в ті дні, як я заверну полонь Юди й Ерусалиму, — 2 Позбіраю всі народи на Йосафатовій долині, і заведу там над ними суд за мій люд, за моє насліддє, за Ізраїля, що вони його між невір порозкидали, й мою землю між себе паювали. 3 Та й про мій нарід вони метали жереб, і міняли хлопя за блудницю, продавали дівчину за вино, щоб було що пити. 4 І що ж ви мені вчините, Тире й Сидоне, та й ви, всі примежні Филистії? Може ви схочете помститись на мені? схочете відплатити мені? Та ж мені легко, обернути таки зараз вашу відплату на голови ваші. 5 Ви бо забірали срібло моє та золото моє й що дорогого було в мене, та й заносили в божниці ваші, 6 Ба й синів Юдиних і осадників Ерусалимських продавали ви Грекам, щоб запроторити їх далеко від землі родинної. 7 Та ось, я підійму-перенесу їх із того місця, куди ви їх запродали, й оберну заплату вашу вам на голову. 8 Я пооддаю сини ваші й дочки ваші в руки синів Юдиних, а вони продавати муть їх Сабіям, народові далекому. — Ось, як сказав Господь. 9 Оповістіть се проміж народами, готуйтесь до війни, розбудіте завзяттє в хоробрих; нехай виступають, підіймуться всі борці. 10 Покуйте мечі з лемішів ваших, із серпів поробіте списи; безсилок нехай скаже: я сильний. 11 Квапте, сходіться, всі народи сумежні, зберіться (проти Бога); ти же, Господи, веди туди борців твоїх! 12 Рушайте, народи, зійдіть на Йосафатову долину; бо там я засяду, судити всі народи звідʼусюди! 13 Пускайте в рух серпи, бо жниво наспіло; ійдіте, спустітесь униз, бо вже повна ягід тискарня, а посуд під нею аж переливається, — бо злоба їх велика. 14 Товпи, товпи в долині відплатній! бо не далекий день Господень від долини суду! 15 Сонце й місяць померкнуть, та й зорі ясноту свою втеряють. 16 І загрімить Господь від Сиону, й дасть почути голос свій від Ерусалиму; — затремтить небо й земля; та свому народові буде Господь охороною, — обороною дітям Ізраїля. 17 Тоді спізнаєте ясно, що я — Господь, Бог ваш, що витаю на Сионі, на святій горі моїй; і буде Ерусалим святим, та й не будуть уже чужоземці переходити через його. 18 І буде того часу: Капати муть гори соком виноградним, а горби молоком потечуть, а всі русла Юдейські сповняться водою, з дому же Господнього пролиється джерело й засичувати ме долину Ситтим. 19 Египет стане тоді пустинею, та й Едом — німою пусткою, за те, що кривдили синів Юдиних, і неповинну в землі їх кров проливали. 20 А Юда жити ме вічно й Ерусалим — від роду в роди. 21 І змию-помщу кров їх, що досі не змив іще, й пробувати ме Господь на Сионі.