1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського. 2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими. 3 Зійшов же на гору Ісус, і сидів там з учениками своїми. 4 Була ж близько пасха, свято Жидівське. 5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хліба, щоб вони попоїли? 6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити. 7 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хліба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось. 8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра: 9 Є тут хлопець один, що має пять хлібів ячних* та дві рибки; тільки що сього на стільки? 10 Рече ж Ісус: Заставте людей сідати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять. 11 Прийнявши ж хліби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли. 12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало ніщо. 13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлібів ячних, що зосталось у тих, що їли. 14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на світ. 15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один. 16 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море, 17 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемніло, й не приходив до них Ісус. 18 А море, від великого вітру, що бурхав, піднялось. 19 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближується, і полякались. 20 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь. 21 Тоді радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землі, куди вони прямували. 22 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили, 23 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь; 24 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, ані учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса. 25 І, знайшовши Його на тім боці моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда? 26 Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хліб, та й наситились. 27 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостається в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. 28 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі? 29 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть діло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він. 30 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш? 31 Батьки наші манну їли в пустині, як писано: Хліб з неба дав їм їсти. 32 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець мій дає вам хліб з неба правдивий. 33 Бо хліб Божий той, що сходить з неба, й життє дає світові. 34 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хліб сей. 35 Рече ж їм Ісус: Я хліб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме ніколи. 36 Тільки глаголю вам, що й виділи мене, та й не віруєте. 37 Усе, що дає мені Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть. 38 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. 39 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав мені, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня. 40 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. 41 Миркали† тоді Жиди про Него, що сказав: Я хліб, що зійшов з небес; 42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матір? Як же Він каже: Що з неба зійшов я? 43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою. 44 Ніхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. 45 Написано в пророків: І будуть усі навчені від Бога. Тим кожен, хто чув від Отця і навчивсь, приходить до мене. 46 Не то, щоб Отця хто видів, тільки Той, хто від Бога, Той видів Отця. 47 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє. 48 Я хліб життя. 49 Батьки ваші їли манну в пустині, та й повмирали. 50 Се хліб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер. 51 Я хліб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хліб, жити ме по вік; а хліб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє світу. 52 Змагались тоді між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти? 53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. 54 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. 55 Тіло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток. 56 Хто їсть тіло моє і пє кров мою, в мені пробуває, а я в йому. 57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. 58 Се хліб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хліб, жити ме по вік. 59 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі. 60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? 61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? 62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? 63 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся ні на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє. 64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його. 65 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого. 66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. 67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? 68 Відказав тоді Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, 69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого. 70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол. 71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.