1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа в десятому році Седекіїному, царя Юдейського, — се був вісімнайцятий рік Навуходонозорів. 2 Тоді військо царя Вавилонського, облягало Ерусалим, а пророк Еремія седів запертий в сторожовому дворі коло палати царя Юдейського. 3 А посадив його туди Седекія, царь Юдейський, докоряючи йому: На що пророкуєш та говориш: так каже Господь: ось, я оддаю се місто на поталу цареві Вавилонському, й він звоює його; 4 Та й Седекія, царь Юдейський, не уйде рук у Халдеїв, а буде певно подан цареві Вавилонському на поталу, й розмовляти ме з ним устами до уст, і очі його будуть глядіти в очі йому; 5 І поведе він Седекію в Вавилон, і пробувати ме він там, аж докіль не навідаюсь до його, говорить Господь; і як будете воювати з Халдеями, не пощастить вам. — 6 І сказав Еремія: Таке слово Господнє надійшло до мене: 7 Ось, ійде до тебе Анамеїл Саллуменко, син дядька твого, сказати тобі: Купи моє поле в Анатоті, бо по праву родинньому тобі можна купити його. 8 І прийшов мій небіж Анамеїл, по слову Господньому, до мене у сторожовий двір, та й каже мені: Купи моє поле в Анатоті, що в землі Беняминовій, бо за тобою й право насліднє і право викупу; — купи його собі. Тоді я зрозумів, що се справді було слово Господнє. 9 І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, й одважив йому сімнайцять срібних секлів. 10 Тоді списав я купну вгоду, приложив печать, покликав на те свідків та й одважив гроші на вазї. 11 І взяв я купну запись запечатану, після закону й устави, і запись відкриту, 12 Та й передав тую купну запись Барухові Нирієнкові Маассеєнкові перед моїм родичем Анамеїлом і при свідках, що підписали тую купну запись, при всіх Юдеях, що седіли в сторожовому дворі, 13 І наказав Барухові прилюдно: 14 Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Возьми сі записі, сю запечатану купну запись і сю відкриту купну запись, та й зложи в глиняну посудину, щоб вони там могли передержатись довгий час. 15 Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлів: Будуть колись ізнов купуватись доми й поля й виноградники в сій землі. 16 І, передавши Барухові Нирієнкові, купну запись, помоливсь я так до Господа: 17 Ой Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю: в тебе нема нічого неможливого; 18 Ти подаєш милость тисячам і відплачуєш батькївські гріхи в нутро дітям по них; Ти, Боже великий і могучий, що ймя тобі Господь сил небесних. 19 Великий ти в замірах і потужний в ділах; твої очі бачні на всі стежки в людських дітей, щоб платити кожному по його ходах і по плодах учинків його; 20 Ти, що творив знамення й чудеса потужною рукою й чудеса в Египті, та й по сей день твориш ув Ізраїлі і на всіх людях, й прославив своє імя по сей день; 21 Ти вивів людей твоїх, Ізраїля, з землі Египецької при знаменах й чудесах, потужною рукою й простягнутою правицею і при страсі великім, 22 І дав їм сю землю, що її дати клявся батькам їх, — землю, текущу молоком і медом! 23 Вони ввійшли й взяли її в державу, та не слухали заповідей твоїх, і не ходили робом законів твоїх, не чинили того, що їм заповідав єси, і за те ти вдарив їх усім лихоліттєм сим. 24 Ось, облогові вали сягають аж до городу, щоб звоювати його; ось, притиснене мечем, голоднечею й моровою пошестю, подається місто в руки Халдеям, що його облягли; те, що ти говорив, те й спевнюється, як ти сам бачиш. 25 А ти, Господи Боже, сказав мені: Купи собі поле за гроші та возьми свідків, тим часом як місто попадається в руки Халдеям! 26 І надійшло слово Господнє до Еремії таке: 27 Ось, я — Господь, Бог усякого тіла, то ж у мене та було б що неможливе? 28 Тим же то так говорить Господь: От, я оддаю се місто Халдеям на поталу й в руки Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й він звоює його, 29 І Халдеї, що облягають його, вломляться й запалять місто й спалять його й доми, що на їх кришах приношено кадило Баалові та приносили ливні жертви чужим богам, щоб доводити мене до гніву. 30 Бо сини Ізраїля та сини Юдині вже змолоду тілько зло чинили перед очима в мене; сини Ізраїля хиба тілько що гнівили мене виробами рук своїх, говорить Господь. 31 Хиба тілько на гнів мені та на досаду мою стояло се місто з того часу, як його збудовано, та й по сей день, щоб я відкинув його від лиця мого 32 За все ледарство синів Ізрайлевих і синів Юдиних, що вони в гнів мені коїли, — вони, царі їх, князї їх, священники їх і пророки їх, і громадські мужі Ізраїлські й осадники Ерусалимські. 33 Обернулись вони плечима до мене, а не лицем, та хоч я учив їх, учив від досвітків, то вони не хотіли науки приймати. 34 Ба й у храму, що його названо моїм імям, поставили вони гидоти свої і споганили його. 35 Вони позаводили висоти Баалові в долині синів Енномових, щоб переводити через огонь сини свої й дочки свої в честь Молохові, чого я не приказував їм, та що мені й на думку не приходило, щоб вони коїли таку гидоту та Юду до гріха приводили. 36 А все ж таки нині, так говорить Господь, Бог Ізраїля, про се місто, що ви про його провадите: Мечем і голоднечею й моровою пошестю оддається се місто на поталу цареві Вавилонському, — 37 Ось, я позбіраю їх знов із усіх земель, куди їх повиганяв у мойму гніву й палкій ярості моїй і великій досаді та й верну на се місце, і дам їм жити в безпеці. 38 Тоді будуть вони моїм народом, я ж буду їх Богом. 39 І дам їм одно серце й одну путь, щоб вони по всяк час боялись мене на добро їм самим і на добро їх дітям по них. 40 І вчиню з ними вічний завіт, що не одвернусь від них із моїми добродійствами, й дам їм у серце страх передо мною, щоб не відвертались від мене. 41 І буду втішатись ними, даючи їм добродійства, й насаджу їх у сій землі щиро, від усього серця й від усієї душі моєї. 42 Так бо говорить Господь: Як послав я на сей нарід усе те тяжке лихоліттє, так посилати му їм усі блага, що їм обітував. 43 І куповати муть ізнов поле в сій землі, що про неї кажете: Се пустиня без людей і без скота; вона подана Халдеям на поталу; 44 І куповати муть поля за гроші, й записувати їх у книги, й печатати й приберати свідків — у землі Беняминовій і в околицях Ерусалимських, і по містах Юдиних, і по містах нагірніх і по містах подільських і по городах полуденних; бо я заверну їх назад із полону, говорить Господь.