1 І приступила вся військова старшина з Йоананом Кареєнком і Езанією Гошаїєнком й усім людом від малого до великого, 2 І сказали до пророка Еремії: Нехай упаде наша просьба перед лице твоє; помолись Господеві, твойму Богові, за ввесь останок сей, бо нас тілько трохи з множества зосталось, як се очі твої бачать, — 3 Нехай нам Господь, Бог твій, укаже дорогу, якою йти нам, і навчить, що нам чинити. 4 І відказав їм пророк Еремія: Чую, помолюся Господеві, Богу вашому, як бажаєте, й зʼясую вам увесь відказ, який дасть вам Господь. Ні слова не втаю від вас. 5 І сказали вони до Еремії: Господь нехай буде свідком вірності й правди між нами й тобою, що ми чинити мем усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій: 6 Чи легке, чи тяжке воно буде, ми послухаєм голосу Господа, Бога нашого, що до його ми тебе оце посилаємо, щоб нам добре було, як послухаємо голосу Господа, Бога нашого. 7 Як уплило ж десять день, надійшло слово Господнє до Еремії. 8 Він покликав перед себе Йоанана Кареєнка з усією військовою старшиною й з усім людом від найменшого до найстаршого, 9 І сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізрайлів, що до його ви посилали мене, щоб зложити перед ним молитву вашу: 10 Коли зостанетесь у сій землі, так я вас побудую, а не повалю, насаджу вас і не повириваю, жалую бо вас задля тих злиднів, які допустив на вас. 11 Не бійтесь царя Вавилонського, що його тепер лякаєтесь, говорить Господь, я бо з вами, щоб вам помагати й вас із рук його рятувати. 12 Я буду милосердним до вас, і поверну вас у вашу землю. 13 Коли ж ви скажете: Не хочемо жити в сій землі, та й не послухаєте заповідання Господа, Бога вашого, а скажете: 14 Ні, пійдемо таки в землю Египецьку, там не будемо бачити війни й не чути гуку трубнього та й не будемо голодувати, й там ми хочемо жити, — 15 Так чуйте слово Господнє, ви, останок Юди: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Коли ви справді обернете лиця ваші, щоб ійти в Египет та й пійдете туди, щоб там пробувати, 16 То меч, що ви його лякаєтесь, наздогонить вас там у землі Египецькій, і голоднеча, що її лякаєтесь, пійде слідом за вами в Египет, і там ви погинете. 17 Та й усі, що наважились ійти в Египет, щоб там жити, поляжуть від меча, голоднечі й морової пошесті, і ніхто з них не зостанеться й не втече від того лиха, що пошлю на них. 18 Так бо говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлів: Так само, як вилився мій гнів палкий на осадників Ерусалимських, так пролиється досада моя на вас, коли пійдете в Египет; і зробитесь ви прокляттєм і острахом, наругою й сьміховищем, і не бачити вам уже землі сієї. 19 Так, — Господь заповів вам, ти, останку Юдин: Не ійдіть у Египет; затямте ж собі добре, що й я вас остерігав нині; 20 Ви бо прогрішились проти себе самих; ви посилали мене до Господа, Бога вашого, мовляючи: Помолися за нас Господеві, Богу нашому, й вияви нам усе, що скаже Господь, Бог наш, а ми те вчинимо. 21 Оце ж я вам виявив нині, та ви не хочете послухати слова Господа, Бога нашого й того всього, з чим він послав мене до вас. 22 То ж знайте, що поляжете від меча, голоднечі й морової пошесті в тому місці, куди захотіли йти, щоб там пробувати.