1 Слово, що вирік Господь через пророка Еремію про Вавилон і про землю Халдейську: 2 Звістіть й розголосіть між народами, й поставте стяга; виявлюйте, не замовчуйте! Говоріть: Вавилон звойовано, Вил осоромлений, Меродах покрушений, осоромлено й другі образи його, порозбивано ідоли його! 3 З півночі бо двине проти його народ, а сей оберне землю його в пустиню, і ніхто не буде там жити, ні людина, ні скотина, — все рушить і повтікає. 4 У ті дні, і в ті часи, говорить Господь, поприходять сини Ізраїля вкупі з синами Юдиними, а йдучи, плакати муть (з радощів) і шукати Господа, Бога свого. 5 Про дорогу до Сиону питати муть, а, обернувши туди лиця, будуть казати: Ійдіть і прилягніте до Господа завітом (умовою) вічним, що вже не забудеться. 6 Мов заблукані вівці, був мій нарід: пастирі позводили їх із дороги, порозганяли їх по горах; вони ж блукали з гори на горб, забувши свою кошару. 7 Всі, що їх стрічали, жерли їх, а вороги їх мовляли: Ми не винні, бо се вони согрішили перед Господом, перед пробутком справедливості, і перед Господом — надією батьків їх. 8 Втікайте ж із серед Вавилону, покидайте Халдейську землю, а йдіть (веселі), мов козли перед отарою. 9 Ось бо, я підійму й приведу проти Вавилону велику громаду народів із півночніх земель, і розложаться проти його, та й звоюють його: стріли у них, як у вправного воіна, не вертаються марно. 10 І станеться Халдея здобиччю їх; і опустошники її заситяться, говорить Господь. 11 Ви бо веселились і радувались, розграблюючи власність мою; скакали з радощів, як на траві телиця, та й ржали, як боєві коні. 12 У великий стид попаде мати (земля) ваша, зарумяниться тая, що вас породила; остання буде вона між народами — пустиня, суша, дике поле. 13 Через Господень гнів обезлюдіє, зробиться пустинею; кожен, хто йти ме через Вавилон, буде здивований посвистувати, позираючи на його рани. 14 Становітеся ж у боєву лаву навкруг Вавилону; всі, ви лучники, стріляйте, не жалуйте стріл, бо він провинив перед Господом! 15 Підійміте з усіх боків крик проти його: подав руку свою (піддавсь); упали твердині його, зрушились мури його! Се помста Господня; мстітесь на йому! Як він чинив, так ви чиніте з ним. 16 Повигублюйте в Вавилоні тих, що сіють, укупі з тими, що роблять у жнива серпом! Зі страху перед мечем пагубним подасться кожен до свого люду, кожен у свою землю буде втікати. 17 Ізраїль — се розпуджена отара; леви розігнали її. Перш обʼїдав його царь Ассирийський, а тепер Навуходонозор, царь Вавилонський, і кості його покришив. 18 Тим же то так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлів: Се я навідаю карою царя Вавилонського, й його землю, як скарав царя Ассирийського; 19 І приведу знов Ізраїля на його пасовище, й буде пастися на Кармелі й Базані, і насититься душа його на Ефраїмових горах і в Галааді. 20 У ті дні й у ті часи, говорить Господь, шукати муть неправедності Ізрайлевої, та не буде її, і гріхів Юдиних, та й не знайдеться їх; я бо прощу тих, що зоставив живими. 21 Ійди ж проти неї — проти тієї землі ворохобної, і карай осадників її; пустоши й вигублюй усе позад них, говорить Господь, і чини все, що я звелів тобі. 22 (неначе чую вже) Гук воєнний в тій землі й страшне пустошеннє! 23 Ой, як же се зломано, як покрушено той молот стільких земель! Як же став Вавилон страховищем проміж народами! 24 Я розложив сіті на тебе, й ти спіймався, Вавилоне, й не думавши про те; тебе знайдено й схоплено, за те, що встав єси на Господа. 25 Господь відчинив зброєву комору свою, і повиносив із неї знаряддя гніву свого, бо в Господа сил небесних є справа у землі Халдейській. 26 Рушайте ж проти неї з усіх країв, повідчиняйте сховища її, топчіть її, мов снопи на тоці, вигубіть її цілковито, нехай не зостанеться з неї й нащаду. 27 Позаколюйте всі воли її, нехай ійдуть під ніж. Горе їм! настав бо день їх, — час кари їх! 28 (наче чути) Голос утікаючих і спасаючих себе із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа, Бога нашого, про помсту за храм його. 29 Поскликайте на Вавилон усіх, хто натягує лука. Обложіть його навкруги, щоб ніхто не врятувавсь із його; одплатіть йому по заслузї його. Як він чинив, так само чиніть і йому, він бо встав згорда проти Господа, проти Святого Ізрайлевого. 30 Тим же то молодики його поляжуть на улицях його, й усе військо його вигине того ж дня, говорить Господь. 31 Ось я — проти тебе, ти гордий, говорить Господь Саваот; прийшов бо день твій — час навідання твого. 32 І спіткнеться гордовитий і впаде та й ніхто не підніме його; і розложу огонь у містах його, й пожере все кругом. 33 Так говорить Господь сил небесних: Притіснені сини Ізраїля, як і сини Юдині, а всі, що їх позаймали в полонь, держать їх кріпко й затялись не пустити їх на волю. 34 Та визволитель їх потужен, Господь сил небесних імя його; він розбере їх справу, щоб учинити впокій на землі, а страх навести на осадників Вавилонських. 35 Меч* на Халдеїв говорить Господь, і на осадників Вавилонських, і на князїв його, й на мудрих його; 36 Меч на ворожбитів, і вони обезʼуміють; меч на військо його, і воно сторопіє; 37 Меч на коні його й на колесниці його, й на всі мішані народи посеред него, а вони збояться, як женщини; меч на скарби його, а їх розхоплять; 38 Засуха на води його, а вони повисихають; се бо земля бовванів, і вони побезʼуміють перед страшною карою, насланою за їх ідоли. 39 І оселяться там дикі зьвіри, з шакалами, й жити муть на ній струсі, й ніхто не поселиться, ніхто не буде жити на ній від роду аж до роду. 40 Як у ніщо обернув Бог Содому й Гоморру з сусідними оселями, так і тут не вдержиться й не буде жити ні одна людина. 41 Ось прийде нарід від півночі, нарід великий, і многі царі підіймуться з країв землі, з найдальшого кутка світу. 42 В руках у них луки й списи, а жорстокі вони й немилосердні; ревуть, як море, мчаться на конях, узброєні, як один муж, готовий до бою на тебе, дочко Вавилонова! 43 Довідавшись про них, царь Вавилонський опустить руки; смуток обніме його, муки — як породілю. 44 Ось він, мов той лев, виступить від вижин Йорданських на ті утверджені місця; їх же зневолю чимборше уходити, й хто вибраний, тому оддам його; хто бо рівня мені? хто стане вимагати в мене відповіді? та й де той пастир, що встояв би проти мене? 45 Тим же то слухайте про постанову Господню, і що він судив Вавилонові вчинити, та й що задумав про землю Халдейську: справді, безсилки з того стада потягнуть їх із собою; справді, він попустошить осади їх разом із ними. 46 Од гуку при заборі Вавилону здригнеться земля, а плач їх залунає далеко проміж народами.