1 Як же Давид зостарівся, й вбивсь у високі літа, так, було, ніяк не загріється, хоч його й у ковдри загортають. 2 І кажуть йому слуги його: Нехай би пошукали добродієві нашому цареві молоду дівчину; нехай би вона царя доглядала й услуговувала йому, й лежала на його лоні, й буде тепло нашому добродієві, цареві. 3 І шукали вони по всьому займищу Ізрайлевому що найкрасчої дівчини, та й знайшли Абисагу з Сунаму, та й привели її до царя. 4 І була вона гарна-прегарна дівчина, й ходила за царем і вслуговувала йому, але царь не пригортавсь до неї. 5 Аж ось Адонія, син Аггитин, розгордівшись, почав говорити: Я буду царем! От і завів собі колесниці й коні й пятьдесять чоловіка, що поперед ним бігали. 6 Батько ж (Давид) ніколи, поки жив, не картав його, питаючи: Про що ти се чиниш? А був він дуже гарний, та ще й уродивсь йому послі Абессалома. 7 І був він у змові з Йоабом Саруєнком та з священником Абіятаром, і тягли вони за Адонією. 8 Та священник Садок і Банея Йодаєнко й пророк Натан, і Семей й Рисій, а також хоробрі Давидові не накладали з Адонією. 9 Позаколював раз Адонія вівці, корови й бички коло Зохелет-Каменя, що над криницею Рогель, і закликав до себе всіх братів своїх, синів царських, і всіх мужів Юдиних, що служили в царя; 10 Пророка ж Натана, Банею й тих хоробрих, та свого брата Соломона не запросив до себе. 11 Тоді сказав Натан до Бетсаби, матері Соломонової: Чи ти чула, що Адонія, Аггитин син, озвав себе царем, а Давид, наш пан, про те й не знає? 12 Оце ж я раджу тобі: рятуй життє твоє й життє сина твого Соломона. 13 Ійди до царя Давида та й скажи йому: Чи не сам же ти, мій добродію й царю, заприсяг служебці твоїй, кажучи: Син твій Соломон буде царем послі мене, й він засяде на мойму престолі? Про що ж оце Адонія окликав себе царем? 14 І оце, як ти ще розмовляти меш із царем, я ввійду за тобою та й доповню твої слова. 15 І ввійшла Бетсаба до царя у спальню. Царь же був старезний, а Абисага з Сунаму вслуговувала цареві. 16 І нахилилась Бетсаба й поклонилась цареві; а царь запитав: Що тобі треба? 17 І відказала йому: Добродію мій, царю! ти заприсяг служебці твоїй перед Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царем після мене, й засяде на мойму престолі! 18 А ось Адонія окликнув себе царем, а ти, добродію мій й царю, про се й не знаєш. 19 Він позаколював багацько волів, товстих биків й овець, та запросив усіх синів царських, і священника Абіятаря та Йоаба, гетьмана, до себе; кметя ж твого Соломона не закликав. 20 А на тебе, мій добродію й царю, обернув тепер очі ввесь Ізраїль, щоб ти обявив їм, хто засяде після тебе, мій добродію й царю, на твойму престолі? 21 Ато скоро спочине мій добродій й царь коло батьків своїх, я й син мій Соломон стояти мем зрадниками тут. 22 Ще ж вона говорила до царя, як увійшов пророк Натан. 23 І сказано цареві: Ось пророк Натан! І прийшов він перед царя і поклонився цареві лицем до землі. 24 І промовив Натан: Мій добродію й царю! чи се ти розпорядив: Адонія має бути царем, і йому на мойму престолі седіти? 25 Бо він сьогодні спустивсь і заколов множество волів, годованих бичків і овечок та й закликав царевичів, а до того військову старшину й священника Абіятара; й вони оце трапезують і пють перед ним, викликуючи: Нехай живе царь Адонія! 26 Мене ж, твого слугу, да священника Садока, Банею Йодаєнка, й раба твого Соломона не кликав. 27 Невже ж це сталось по наказу мого царя добродія, й чому ти не сповістив кметя твого, хто після тебе, мій добродію й царю, седіти ме на твойму престолі: 28 І відказав царь Давид і рече: Кликнути Бетсабу! Як же ввійшла вона й стала перед царем, 29 Поклявся царь і рече: Так певно, як живе Господь, що вирятовував мене з усякої біди, 30 Як заприсяг я тобі перед Господом, Богом Ізрайлевим: син твій Соломон мусить після мене бути царем і йому седіти на престолі мойму намість мене. Се я й справджу сьогодні. 31 І вклонилась Бетсаба лицем до землі, упала перед царем та й промовила: Нехай добродій мій, царь Давид, живе по всі віки! 32 І повелів царь Давид: Кликнути до мене священника Садока, пророка Натана й Банею Йодаєнка! Як же ввійшли вони перед царя, 33 Сказав їм царь: Возьміть слуг вашого пана з собою; потім посадіть сина мого Соломона на мого мула й везїть його в Гіон. 34 Нехай там помаже його священник Садок і пророк Натан царем над Ізраїлем; тоді трубіть у трубу й викликуйте: Нехай живе царь Соломон! 35 Потім проведіть його сюди, нехай увійде й сяде на мойму престолі й нехай він буде царем намість мене: бо я призначив його, щоб він був князем над Ізраїлем і Юдою! 36 І відказав Банея Йодаєнко цареві й промовив: Аминь — так нехай скаже Господь, Бог пана мого, царя! 37 Як був Господь з моїм паном царем, нехай так буде й з Соломоном, і вчинить престол його ще висшим над престол мого пана, царя Давида. 38 І пішли священник Садок і пророк Натан і Банея Йодаєнко вкупі з хелетеями й фелетеями та й посадили Соломона на мула царевого Давидового й повели його в Гіон. 39 І взяв священник Садок олійного рога з намету та й помазав Соломона. Тоді затрублено в трубу, й ввесь люд викликував: Нехай живе царь Соломон! 40 І йшов увесь народ позад його, й грали люде в сопілки й радувались, так що аж земля розсідалась від їх крику. 41 І почув се Адонія вкупі з запрошеними, саме коли скінчили трапезу. Почув також і Йоаб гук трубний та й каже: Що се за шум, що за гук у місті? 42 Ще він говорив, як увійшов Йонатан, син священника Абіятара. І сказав Адонія: Увійди сюди, ти чоловік чесний й приносиш добру звістку. 43 І відказав Йонатан Адонії: Правда! наш добродій, царь Давид, зробив Соломона царем. 44 Царь післав з ним священника Садока, пророка Натана, й Банею Йодаєнка з хелетеями й фелетеями, й посадили вони його на царського мула; 45 І помазали його священник Садок і пророк Натан в Гіоні на царя; і пійшли звідти з веселими співами, і зворушився ввесь город. Ось звідки галас, що ви чули. 46 І Соломон засів уже на царському престолі. 47 І царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида й промовляли: Нехай твій Бог зробить імя Соломонове ще поважнійшим як імя твоє, й престол його висчим над престол твій! І вклонився царь на свойму ложі, 48 І сказав царь так: Благословен Господь, Бог Ізрайлів, що сьогодні так учинив, що один з моїх засів на мойму престолі й мої очі се бачять! 49 І вжахнулись усі, що їх закликав був Адонія, повставали та й порозходились, кожний в свій бік. 50 Адонію ж обняв страх перед Соломоном; він встав та й ухопився за роги в жертівника. 51 І переказано Соломонові: Адонія з великого страху перед царем Соломоном ухопив за роги жертівника та й каже: Царь Соломон мусить попереду заприсягти, що не велить раба свого стратити. 52 І вирік Соломон присуд: Коли буде він себе показувати чоловіком чесним, то й волосина з його не впаде на землю; коли ж виявиться, що він чинить зло, мусить умерти. 53 От і взяли його посланці царя Соломона від жертівника, а він, прийшовши, упав перед царем Соломоном ниць. І сказав йому Соломон: Ійди собі додому.