1 Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі, 2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; 3 то здалось і мені гаразд, довідавшись від почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, 4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено. 5 Був за Ірода, царя Юдейського, один священик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. 6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господніх безпорочні. 7 І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. 8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, 9 то, звичаєм священства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. 10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. 11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівні кадильної. 12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. 13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. 14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. 15 Буде бо великий перед Господем, і вина ні міцного напитку не пити ме; й Духом святим сповнить ся ще з утроби матери своєї. 16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. 17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. 18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. 19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. 20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. 21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. 22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видіннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь німий. 23 І сталось, як сповнились дні служення його, пійшов до господи своєї. 24 Після ж тих днів зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяців, говорячи: 25 Що так мені дав Господь у ті дні, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. 26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, 27 до діви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя діви Мария. 28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами. 29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке. 30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. 31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. 32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: 33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. 34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? 35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух святий найде на тебе, й сила Вишнього отінить тебе; тим і, що вродить ся святе, звати меть ся Сином Божим. 36 І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старості своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною. 37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. 38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся мені по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. 39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; 40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. 41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом святим, 42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. 43 І звідкіля мені се, що прийшла мати Господа мого до мене? 44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. 45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. 46 І рече Мария: Величає душа моя Господа, 47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасі моїм, 48 що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нині блаженною звати муть мене всі роди: 49 бо зробив мені велике Сильний; і святе імя Його. 50 І милость Його від роду до роду на боячих ся Його. 51 Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх; 52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; 53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожні; 54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, 55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. 56 Пробувала ж Мария з нею місяців зо три, та й вернулась до домівки своєї. 57 Єлисаветі ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. 58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. 59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією. 60 І озвавшись мати його, каже: Ні, а нехай назветь ся Йоаном. 61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим. 62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його. 63 І, попросивши таблиці, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усі. 64 Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. 65 І був на всіх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усі слова ті. 66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. 67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом святим, і прорік, глаголючи: 68 Благословен Господь Бог Ізраїлів, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму, 69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, 70 (як промовляв устами святих від віку пророків своїх,) 71 спасеннє від ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших, 72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій святий, 73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, 74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, 75 служити Йому в святості та праведності перед Ним, по всі дні життя нашого. 76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його; 77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, 78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, 79 щоб засияв сидячим у темряві і тіні смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. 80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.