1 І рече Господь Мойсейові: 2 Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед святими приносами синів Ізрайлевих, що посвячують для мене, та не зневажали імени святині моєї. Я Господь. 3 Скажи їм: Хто б то ні був у ваших родах, кожен з насіння вашого, що приступати ме до святощів, що посвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь. 4 І кожний з насіння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме святих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стікає насіннє; 5 Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому: 6 Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти святого, але він мусить викупати тіло своє в воді. 7 А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти святе, бо се хліб його. 8 Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, щоб неопоганитись. Я Господь. 9 І сповняти муть повеління мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що святить їх. 10 І ніякий приходень не їсти ме святого; хто в комірни в священника або наймит його, неможна йому їсти святого. 11 А коли священник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівці його, можуть їсти. 12 І коли дочка священника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, святого приношення. 13 Коли ж дочка священника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дітей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хліб їй можна їсти. Ніякому ж приходневі не можна їсти його. 14 І коли хто ненароком зʼість святого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть священникові вкупі з святим. 15 І нехай ніхто не зневажає нічого святого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві. 16 І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять святощі їх. Я бо Господь, що освячую їх. 17 І рече Господь Мойсейові: 18 Промов до Арона й до синів його і до всіх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то ні був із дому Ізрайлевого, чи з приходнів в Ізраїлі, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітниці своїй, чи по добрій волі приносять дари Господеві на всепаленнє, 19 То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз. 20 Нічого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас. 21 І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому. 22 Сліпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник. 23 А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке. 24 І животини, в якої яйці роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землі вашій не чиніте такого. 25 І з рук чужениць не приносити мете хліб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас. 26 І рече Господь до Мойсея, кажучи: 27 Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сім день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві. 28 Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її. 29 І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносіть її так, щоб була Богу залюбки про вас: 30 Того самого дня треба зʼїсти її; не зоставляйте нічого до ранку. Я Господь. 31 І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь. 32 І не зневажати мете імені святого мого, щоб святим бути мені серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що святить вас, 33 Що вивів вас із Египецької землі, щоб бути вам Богом. Я Господь.