1 І рече Господь Мойсейові: 2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля святкувати соботу Господеві. 3 Шість літ засівати меш поле твоє, і шість літ обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землі. 4 Семий же рік буде субота на відпочинок землі, собота Господеві; поля твого не засівати меш і виноградника твого не обрізувати меш. 5 Що само собою послі жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю. 6 І буде собота землі на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабині твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває; 7 І скотині твоїй, і зьвірині, що на землі твоїй, буде ввесь уроджай її на харч. 8 І лічити меш собі сім собітніх років, сім раз сім літ, так що час сімох собітніх років буде тобі сорок і девять років. 9 І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всій землі вашій. 10 І святкувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країні всім осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете. 11 Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сіяти, ні збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного; 12 Бо се ювілейний рік: святим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його. 13 В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку. 14 А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного. 15 Вважаючи на лічбу років послі ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лічбі жнивних років продавати ме він тобі. 16 Чим більше років, тим більшу ціну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу ціну поставиш йому; бо лічбу жнив продає він тобі. 17 Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш. 18 І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землі з упокоєм. 19 І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм. 20 І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сіємо і не збираємо вроджаю нашого, 21 Я посилати му благословеннє моє на вас в році шестому, щоб зродило на три роки; 22 І як посієте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього. 23 А землі не продавати мете на віки, бо земля моя; приходні бо і комірники ви в мене. 24 Тим же по всій землі вашої власності мусите дозволяти викуп землі. 25 Коли зʼубожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його. 26 А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити, 27 Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власності своєї. 28 Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руці того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному році, і вернеть ся йому власність його. 29 І коли хто продасть хату в утвердженому місті, так можна йому викупити її до кіньця року від часу продажі. 30 Цілий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому місті, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року. 31 Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівні з полями землі; буде для них право викупу, і в ювілейному році виходити муть вільними. 32 Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам. 33 А коли ніхто з Левітів не викупить, так у ювілейному році буде вільна продана хата в місті власності його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими. 34 І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня. 35 І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі. 36 Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі. 37 Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву. 38 Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землі, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом. 39 І коли зʼубожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи; 40 Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе. 41 І вийде на волю від тебе й діти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться. 42 Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землі; неможна продавати їх, як продають невільників. 43 Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого. 44 Що ж до раба твого і до рабині твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь. 45 Так само й з дітей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землі вашій; і будуть вони вам у власність, 46 І зоставляти мете їх дітям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим. 47 І коли руки чужениці або комірника твого придбають яке добро, а брат твій зʼубожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чужениці, 48 Так послі того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його. 49 Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться. 50 І полічиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а ціна, за котру продався, буде відповідна лічбі років; як наємник полічить він йому дні свої. 51 Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його; 52 Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлічиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій. 53 Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми. 54 І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в році ювілейному, сам і діти його з ним. 55 Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землі. Я Господь, Бог ваш.