1 І сталось, як скінчив Ісус ці слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряниці Юдейські, за Йорданом. 2 І йшло слідом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. 3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину? 4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у почині, — чоловіком і жінкою втворив їх? 5 І рече: Тому чоловік покине батька й матір та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тіло одно; 6 так що вже не двоє, а тіло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. 7 Кажуть вони Йому: На що ж звелів Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? 8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у почині ж не було так. 9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю — хиба за перелюб — та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб. 10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. 11 Він же рече їм: Не всі зміщають слово се, а кому дано. 12 Єсть бо скопці, що з утроби матерної родились так; і є скопці, що скопились від людей; і є скопці, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить. 13 Тоді поприводили до Него діток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. 14 Ісус же рече: Пустіть діток, не зʼупиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. 15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. 16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити мені, щоб мати життє вічне? 17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? ніхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповіді. 18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оці: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не свідкуй криво; 19 Поважай батька твого й матір, і: Люби ближнього твого, як себе самого. 20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає мені? 21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слідом за мною. 22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. 23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. 24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? 26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе. 27 Озвавсь тоді Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слідом за Тобою; що ж буде нам? 28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слідом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолі слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. 30 Тільки ж многі перві будуть останні, а останні — перві.