1 Посходня пісня. Спогадай, Господи, Давида і всі скорби його. 2 Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова: 3 „Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелі відпочити; 4 Не дам спати очам моїм, ні дрімати повікам моїм, 5 Поки не знайду для Господа оселі, дому для Бога Якова!‟ 6 Ось ми чували про неї в Ефраті, знайшли її на полях Яарських*. 7 Ходімо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його! 8 Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї. 9 Священники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують! 10 Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого! 11 Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тіла твого посаджу на твоїм престолі. 12 Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і веління мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всі часи седіти муть на твоїм престолі. 13 Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю. 14 Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того. 15 Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлібом до сита нагодую. 16 Священників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть. 17 На тому місці дам рости рогові Давида; я приготовив світильника для помазанця мого. 18 Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.