1 На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки. 2 По справедливості твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене! 3 Будь мені скеля на домівку, де б мені мож було завсіди ходити! Ти звелів спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня. 4 Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя! 5 Ти бо єси моя надія, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого. 6 Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю. 7 Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита. 8 Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цілий день. 9 Не відкинь мене у старості; коли знеможу силою, не опусти мене! 10 Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються. 11 І вони кажуть: Бог опустив його; гоніть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя. 12 Боже, будь не далеко від мене, поспіши мені на поміч! 13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають! 14 Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити. 15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цілий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм ліку. 16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько. 17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досі я проповідував чудеса твої. 18 І до старості, до пізної старості, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всім, що прийдуть, потугу твою! 19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси діла великі, хто рівня тобі? 20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землі. 21 Побільши потугу мою, обернись і потіши мене. 22 І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Святий Ізраїля! 23 Радуються уста мої, співаючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси; 24 І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха мені бажали.