1 Після сього зібрались Моабії та Аммонії, а з ними дехто з землі Маоницької й пійшли війною на Йосафата. 2 І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгедді. 3 І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всій Юдеї. 4 І зібрались Юдеї просити помочі в Господа; з усіх міст Юдиних поприходили вони благати Господа. 5 І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимців в домі Господньому, перед новим двором, 6 І промовив: Господи, Боже отців наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усіма царствами народів, і в твоїй руці сила й можність, і ніхто не встоїть проти тебе! 7 Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землі перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насінню Авраама, друга твого, навіки? 8 І вони оселились у ній і збудували тобі в ній святиню на ймя твоє, кажучи: 9 Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш. 10 І тепер оце Аммонії та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землі ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землі Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, — 11 Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслідної держави твоєї, котру ти віддав нам. 12 Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші! 13 І стояли усі Юдеї перед лицем Господнім, і малі діти їх, і жінки їх, і сини їх. 14 Тоді найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанії, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору, 15 І він промовив: Слухайте, всі Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа. 16 Завтра виступите проти їх; он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом. 17 Не ви будете битись сим разом; ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас. 18 І припав Йосафат лицем до землі, й усі Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві. 19 І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих — славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом. 20 І повставали вони раннім ранком і виступили до Текойської пустині, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророкам його, а пощаститься вам. 21 І порадився він з народом, і поставив співців Господніх, щоб вони в святості й побожності, виступивши поперед узброєних, славили виспівуючи: хваліте Господа, бо віковічна милость його! 22 І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммоніями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе; 23 Бо піднялись Аммонії та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного. 24 І коли Юдеї прийшли на вершину, що ʼк пустині, і глянули на ту орду, аж ось — по землі лежать самі трупи, ніхто не зістався. 25 І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було! 26 А четвертого дня зібрались на Долині хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу. 27 І пійшли назад усі Юдеї та Ерусалимці й Йосафат на чолі в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх. 28 І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього. 29 І був страх Божий по всіх царствах земель (пограничніх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих. 30 І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусіль. 31 Так царював Йосафат в Юдеї: трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі. Його мати звалась Азува, дочка Салаїлова. 32 І ходив він дорогою батька свого Аси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві. 33 Тільки висоти не були знесені, й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх. 34 Прочі дії Йосафатові, перші й останні, записані в записках Іуя Ананієнка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських. 35 Але потім побратався Йосафат, царь Юдейський, з Охозією, царем Ізраїлським, що був безбожний в ділах своїх, 36 І єдинився з ним, щоб побудувати кораблі, й посилати їх у Тарсис; і збудували вони кораблі в Езіон-Габері. 37 І вирік тоді Еліезер Додабенко з Мареші пророцтво на Йосафата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки з Охозією, ударемнить Господь діло твоє. — І розбились кораблі, й не могли плисти у Тарсис.