1 І явилась велика ознака на небі, — жінка зʼодягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд. 2 І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом. 3 І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сім і десять рогів, а на головах його сім корон. 4 А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її. 5 І породила сина, хлопятко, що має пасти всі народи жезлом залізним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його. 6 А жінка втікла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днів тисячу двісті шістьдесять. 7 І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його, 8 і не здоліли; ані місця вже не знайдено по них на небі. 9 І скинутий змій великий, вуж вікодавній, званий дияволом і сатаною, що зводить цілу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті. 10 І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч. 11 І вони побідили його кровю Агнця, і словом свідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти. 12 Тим то веселіте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землі і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнів; знає бо, що короткий йому час. 13 І коли увидів змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко. 14 І дано жінці дві крилі великого орла, щоб летіла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа. 15 І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріці втопити. 16 А земля помогла жінці; і отворила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого. 17 І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насіння її, що хоронять заповіді Божі, і мають свідченнє Ісуса Христа.