19
1 І казав Саул синові свойму Йонатанові і всім прибічникам своїм, що треба Давида вбити. Саулів же син Йонатан вельми прихилен був до Давида;
2 Тим переказав Йонатан Давидові: Отець мій Саул наваживсь тебе зігнати з світу; оце ж остерегайся завтра; сховайсь і седи потай усіх!
3 Сам же я вийду і стану в полі коло батька, як ти ховати мешся, і розмовляти му про тебе з батьком, і коли довідаюсь про що, сповіщу тебе.
4 І промовляв Йонатан перед батьком своїм добре про Давида та й каже йому: Не гріши, царю, проти слуги твого Давида, бо він проти тебе ні в чому не переступив і з усіх його вчинків був тобі великий хосен;
5 Він одважував душу свою, щоб убити Филистія, і Господь подав усьому Ізраїлеві побіду велику. Ти се бачив сам і веселився. Про що ж тобі брати на себе гріх, проливаючи безвинну кров і вбиваючи Давида без причини?
6 І послухав Саул Йонатана, і поклявся: Так певно, як Господь живе, він не вмре.
7 Покликав тоді Йонатан Давида та й передав йому всю ʼцю розмову, і привів Давида до Саула, і був Давид у його при боці, як і перше.
8 Як запалала ж війна знов, двинув Давид у поле і воював з Филистіями і вчинив між ними велике побоїще, так що вони втекали від його.
9 Та напав на Саула злий дух від Бога, і він седів раз дома і держав у руці свого списа, тим часом як Давидова рука дзвонила в струни.
10 І хотів Саул прибити Давида списом своїм до стіни, та Давид відскочив перед Саулом, а спис встромивсь у стіну; і втік Давид і спасся тієї ночі.
11 І послав Саул слуг в Давидову домівку стерегти його, щоб завтра вбити його. Та Мелхола, жінка його, сказала Давидові: Коли ти не спасеш життя твого в сю ніч, то вранці будеш убитий.
12 І спустила Мелхола Давида через вікно; так він і втік та й вратувався.
13 Мелхола ж узяла подобину чоловічу, положила в постіль, а в головах положала козину кожу та й прикрила одежою.
14 Як же прислав Саул слуг взяти Давида, заявила: Він нездужає.
15 І послав Саул слуг, щоб оглянули Давида, та й наказав: Принесіте його сюди з постелею, щоб убити його.
16 І як прийшли посланці, аж се на постелі лежить статуя, а в головах у неї козина кожа з шерстею.
17 І каже Саул Мелхолі: Чому ти так мене ошукала, що дала ворогові мойму втекти? І відказала Мелхола Саулові: Він грозив мені: пусти мене, ато вбю тебе.
18 Утікши так Давид і врятувавшись, пійшов до Самуїла в Раму та й оповів йому все, що чинив із ним Саул. І пійшов він із Самуїлом, і перебували вони в Наваті.
19 Як же Саулові переказано: Давид у Наваті, в Рамі,
20 Послав Саул посланці взяти Давида. Як побачили ж вони громаду віщуючих пророків і Самуїла навперед їх, зійшов дух Божий на посланців Саулових, так що й вони стали віщувати.
21 І сповіщено про се Саула, і послав других слуг, та бо й ті почали віщувати. І як послав утретє слуг, віщували вони так само.
22 І пійшов сам він у Раму, а дойшовши до колодязя великого, що в Сефі, питає: Де Самуїл і Давид? І відказали йому: В Наваті, в Рамі.
23 І пійшов він туди в Нават, у Рамі, і се найшов і на його дух Божий, так що він, ідучи, все віщував, аж покіль прибув в Нават, у Рамі.
24 Тоді зняв і він із себе одіж, і так само віщував перед Самуїлом, і лежав неодітий увесь той день і всю ніч. Тим і пійшла приповідка: Хиба й Саул у пророках?