1 Павел, апостол Ісуса Христа, по по велінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої, 2 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир від Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. 3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесі, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, 4 ані вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, ніж Божого будування в вірі. 5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, 6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, 7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, ні що говорять, ні об чому впевняють. 8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить, 9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубців, 10 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науці противить ся, 11 по славному благовістю блаженного Бога, котре мені звірено. 12 І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, 13 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. 14 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христі Ісусі. 15 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. 16 Та ради сього й помилувано мене, щоб на мені первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне. 17 Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. 18 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, 19 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, від віри відпали. 20 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатані, щоб навчились не хулити.