13
1 У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл.
2 Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав».
3 Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили.
Апостоли проповідують на Кіпрі
4 Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.
5 Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм.
6 Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на ім’я Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком.
7 Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже.
8 Але Еліма, чаклун (так перекладається його ім’я), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9 Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього
10 й сказав:
―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні?
11 Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу!
І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку.
12 Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню.
Павло та Варнава в Антіохії Пісідійській
13 Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима.
14 Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу Павло та Варнава прийшли в синагогу й присіли.
15 Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм:
―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть.
16 Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав:
―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте!
17 Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою.
18 Сорок років Він терпів їх у пустелі.
19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину нашим батькам.
20 Це відбувалося упродовж чотирьохсот п’ятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла.
21 Потім народ просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, який керував сорок років.
22 Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю».
23 З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса.
24 Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю.
25 Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розв’язати ремінці сандалій на ногах».
26 Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам.
27 Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали Ісуса й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.
28 І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його.
29 А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю.
30 Але Бог воскресив Його з мертвих,
31 і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом.
32 Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам,
33 Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано:
«Ти Мій Син!
Я сьогодні породив Тебе!»
34 А про те, що Бог воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так:
«Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові».
35 Тому й в іншому місці каже:
«Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління».
36 Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління.
37 Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.
38 Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея,
39 кожен, хто вірить, виправданий через Нього.
40 Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків:
41 «Подивіться, насмішники,
здивуйтеся та помріть,
бо Я роблю справу в дні ваші,
справу, у яку ви ніяк не повірите,
навіть якби вам хтось розповів про це».
42 Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи.
43 Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій.
44 Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє.
45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло.
46 Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників.
47 Бо так наказав нам Господь:
„Я зробив тебе світлом серед народів,
щоб ти ніс спасіння до краю землі“».
48 Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували.
49 Слово Господнє поширювалося по всій країні.
50 Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі.
51 Тоді апостоли обтрусили пил зі своїх ніг на свідчення проти них і пішли до Іконії.
52 Учні були сповнені радості та Святого Духа.