4
Петро та Іван перед Синедріоном
1 Поки Петро та Іван говорили до народу, підійшли до них священники, начальник храмової охорони та садукеї.
2 Вони були дуже незадоволені тим, що Петро та Іван навчали народ та звіщали воскресіння з мертвих в Ісусі.
3 Вони схопили їх та кинули у в’язницю до ранку, бо вже був вечір.
4 Багато з тих, що чули слово, увірували; і число віруючих збільшилося до п’яти тисяч.
5 Наступного дня керівники, старійшини та книжники зібралися разом у Єрусалимі.
6 Там були первосвященник Анна, Каяфа, Іван, Олександр та інші з роду первосвященників.
7 Вони поставили Петра та Івана посередині та запитали:
―Якою силою або чиїм ім’ям ви зробили це?
8 Тоді Петро, сповнений Духом Святим, сказав їм:
―Начальники народу та старійшини!
9 Якщо ви сьогодні вимагаєте відповіді від нас за добрий вчинок, зроблений хворій людині, і питаєте, як її було зцілено,
10 тоді ви та весь народ Ізраїлю мусите знати: ім’ям Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, цей чоловік стоїть перед вами зцілений.
11 Ісус –
«Камінь, відкинутий вами, будівничими,
Що став наріжним каменем».
12 Немає ні в кому іншому спасіння, бо немає під небом іншого імені, даного людям, яким ми маємо бути спасенні.
13 Побачивши сміливість Петра та Івана й зрозумівши, що це звичайні та неосвічені люди, здивувалися та усвідомили, що вони були з Ісусом.
14 Але оскільки бачили, що біля них стоїть зцілений, не могли їм нічого заперечити.
15 Тоді наказали їм вийти із Синедріону та почали радитися між собою, кажучи:
16 «Що ж нам робити з цими людьми? Адже всі жителі Єрусалима знають, що через них відбулося явне знамення, і ми не можемо цього спростувати.
17 Однак щоб це не поширювалося далі серед народу, накажімо їм більше не говорити про це ім’я жодній людині».
18 І, покликавши їх, заборонили говорити й навчати в ім’я Ісуса.
19 Але Петро та Іван відповіли їм: «Розсудіть самі, чи справедливо перед Богом слухати більше вас, ніж Бога?
20 Адже ми не можемо мовчати про те, що чули та бачили».
21 Пригрозивши їм ще раз, вони відпустили їх, бо не знайшли способу, як їх покарати, оскільки весь народ прославляв Бога за те, що сталося.
22 Чоловік, з яким сталося це знамення зцілення, мав більше сорока років.
Учні моляться про сміливість
23 Коли їх відпустили, вони пішли до своїх і розповіли, що їм сказали первосвященники та старійшини.
24 Почувши це, усі звернулися разом до Бога, кажучи: «Владико! Ти створив небеса, землю, море й усе, що в них.
25 Ти промовив Святим Духом через вуста Давида, нашого батька й Твого служителя:
„Чому бентежаться народи
і племена задумують марне?
26 Повстають царі землі,
і можновладці гуртуються разом
проти Господа
й проти Його Помазанця“.
27 Бо справді об’єдналися в цьому місті Ірод і Понтій Пилат разом з язичниками та народом Ізраїлю проти Твого святого Слуги Ісуса, Якого Ти помазав.
28 Вони зробили те, що Твоя рука й Твоя воля визначили заздалегідь, щоб здійснилося.
29 І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай рабам Твоїм з усією сміливістю звіщати Твоє Слово.
30 Простягни руку Свою та зцілюй хворих, роби чудеса та знамення через ім’я Твого святого Слуги Ісуса!»
31 Після того, як вони помолилися, місце, де вони знаходились, затремтіло, усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали звіщати Слово Боже.
Єдність перших християн
32 Уся спільнота віруючих була єдина серцем і душею. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, але все в них було спільне.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх.
34 Серед них не було нужденних, бо власники земель та будинків продавали їх, приносили отримані гроші
35 та клали їх до ніг апостолів. Ці гроші розподілялися кожному за його потребою.
36 Йосиф, якого апостоли звали Варнавою (що перекладається як «син утіхи»), левіт, родом із Кіпру,
37 який володів ділянкою землі, продав її та приніс гроші й поклав їх до ніг апостолів.