23
Ісус перед Пилатом
1 Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата.
2 Там почали звинувачувати Його:
―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем.
3 Пилат запитав Його:
―Ти Цар юдеїв?
Ісус відповів:
―Ти кажеш це!
4 Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу:
―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини.
5 Але вони наполягали кажучи:
―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди.
Ісус перед Іродом
6 Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин.
7 І дізнавшись, що Ісус із території, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі.
8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про Ісуса та сподівався побачити від Нього якесь знамення.
9 І ставив Йому багато запитань, але Ісус нічого не відповідав.
10 Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його.
11 Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув Ісуса в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата.
12 Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним.
Ісуса засуджено на смерть
13 Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ
14 та сказав їм:
―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте.
15 Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті.
16 Тож я Його покараю й відпущу.
17 На свято йому треба було відпустити одного з в’язнів.
18 Але вони всі разом закричали кажучи:
―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву!
19 Варавва був ув’язнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство.
20 Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив.
21 Але вони продовжували кричати:
―Розіпни, розіпни Його!
22 Пилат утретє звернувся до них:
―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу!
23 Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб Ісуса було розіп’ято. І своїми криками вони домоглися свого.
24 Пилат погодився виконати їхню вимогу.
25 Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на розп’яття, як вони вимагали.
Розп’яття Ісуса
26 Коли повели Ісуса, то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом.
27 Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його.
28 Ісус повернувся до них та промовив: «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими.
29 Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“
30 Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“
і пагорбам: „Покрийте нас!“
31 Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?»
32 Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців.
33 Коли вони прийшли на місце, яке звалося «місце Черепа», там розіп’яли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
34 Ісус же казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!»
Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб.
35 Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!»
36 Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина
37 й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!»
38 Над Ним був напис:
це цар юдеїв.
39 Один із розіп’ятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи:
―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
40 А другий відповів, докоряючи йому:
―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого.
42 І сказав:
―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
43 Ісус відповів:
―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю.
Смерть Ісуса
44 Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години.
45 Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл.
46 Ісус, голосно скрикнувши, промовив: «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!» Сказавши це, віддав дух.
47 Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!»
48 Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, б’ючи себе в груди.
49 Усі, хто знав Ісуса, і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це.
Поховання Ісуса
50 І був там один чоловік, на ім’я Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний.
51 Він не погодився з їхнім планом і рішенням. Йосиф походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого.
52 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса.
53 І знявши тіло, обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили.
54 Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала.
55 Жінки, які прийшли разом з Ісусом із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло Ісуса.
56 Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю.