9
1 І сказав: «Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого, що прийшло в силі».
Преображення Ісуса
2 Через шість днів Ісус узяв із Собою Петра, Якова та Івана й вивів тільки їх на високу гору. Там Він преобразився перед ними:
3 Його одяг став блискучим і таким білим, що жоден відбілювач у світі не міг би так відбілити.
4 І з’явились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом.
5 Петро сказав Ісусові: «Равві, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі».
6 Бо не знав, що сказати, такі налякані були.
7 Тоді з’явилася хмара, яка накрила їх, і з хмари промовив голос: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте!»
8 І раптом, подивившись навкруги, вони нікого не побачили, окрім Ісуса.
9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм, щоб не казали нікому про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 Вони зберегли це Слово для себе, тільки міркували між собою, що означає воскресіння з мертвих.
11 Потім вони запитали Його:
―Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим?
12 Ісус відповів:
―Ілля дійсно має прийти першим, щоб відновити все. І, як написано про Сина Людського, Він має багато постраждати та бути приниженим.
13 Але кажу вам: Ілля прийшов, і вони вчинили з ним усе, що схотіли, як написано про нього.
Зцілення одержимого хлопця
14 Повернувшись до інших учнів, вони побачили навколо них великий натовп і книжників, які сперечалися з ними.
15 Як тільки ці люди побачили Ісуса, здивувалися й побігли привітати Його.
16 Він запитав їх:
―Чому ви сперечалися з ними?
17 Один чоловік із натовпу відповів:
―Учителю, я привів до Тебе мого сина, бо він одержимий духом німоти.
18 Коли дух його хапає, то кидає на землю, з рота йде піна, хлопчик скрегоче зубами й ціпеніє. Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
19 Ісус у відповідь сказав:
―О роде невірний, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть хлопчика до Мене!
20 І привели хлопчика до Ісуса. Коли дух побачив Ісуса, відразу кинув хлопчика в судоми. Той, упавши на землю, покотився й пустив піну з рота.
21 Ісус запитав його батька:
―Скільки часу з ним таке?
Він відповів:
―З дитинства.
22 Часто дух кидає його у вогонь або у воду, щоб вбити його. Якщо можеш щось зробити, допоможи нам. Змилуйся над нами.
23 Ісус же сказав йому:
―Якщо можеш?! Усе можливе для того, хто вірує!
24 Тоді батько хлопчика скрикнув:
― Вірую! Допоможи моєму невірству.
25 Коли Ісус побачив, що люди збігаються, то наказав нечистому духові, кажучи: «Духу німий та глухий, наказую тобі: вийди з нього й більше не заходь у нього!»
26 Скрикнувши, дух сильно потряс хлопця в конвульсіях і вийшов із нього. Хлопець став як мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27 Але Ісус узяв його за руку, підняв його, і він устав.
28 Пізніше, коли Ісус увійшов у дім, учні наодинці запитали Його:
―Чому ми не змогли вигнати демона?
29 Ісус відповів:
―Цей рід можна вигнати лише молитвою та постом.
Ісус удруге звіщає Свою смерть та воскресіння
30 Вийшовши звідти, вони пройшли через Галілею. Ісус не хотів, щоб хтось дізнався про це,
31 бо Він навчав Своїх учнів та казав їм: «Син Людський буде виданий у руки людські. Його вб’ють, але через три дні Він воскресне».
32 Однак учні не зрозуміли цих слів, а спитати Його боялися.
Хто найбільший у Царстві Небесному?
33 Коли вони прийшли в Капернаум і були в домі, Ісус запитав їх:
―Про що ви говорили в дорозі?
34 Але вони мовчали, тому що в дорозі сперечалися між собою, хто з них найбільший.
35 Тоді Ісус присів, покликав до Себе дванадцятьох і сказав їм:
―Якщо хтось хоче бути першим, той хай буде останнім серед усіх та слугою для всіх.
36 Ісус узяв дитину, поставив посеред них і, обійнявши її, сказав їм:
37 ―Хто приймає таку дитину в ім’я Моє, той не Мене приймає, а Того, Хто надіслав Мене.
Хто не проти нас, той за нас
38 Іван сказав Йому:
―Учителю, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
39 Але Ісус сказав:
―Не зупиняйте його, бо немає такого, хто б робив чудо в ім’я Моє й відразу злословив би Мене.
40 Той, хто не проти нас, той за нас.
41 Адже хто подасть вам чашу води в ім’я Моє, бо ви Христові, – істинно кажу вам, – не втратить своєї винагороди.
Про спокуси
42 Якщо хтось спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, то було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море.
43 Якщо твоя рука спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі увійти в життя покаліченим, ніж, маючи дві руки, іти до Геєни, у вогонь незгасимий,
44 де черв’як їхній не вмирає і вогонь не гасне.
45 Якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі увійти в життя покаліченим чи кульгавим, ніж, маючи дві ноги, бути вкинутим до Геєни,
46 де черв’як їхній не вмирає і вогонь не гасне.
47 Якщо твоє око спокушає тебе, вирви його. Краще тобі увійти до Царства Божого однооким, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у Геєну,
48 «де черв’як їхній не вмирає
і вогонь не гасне».
49 Бо кожен буде вогнем посолений і кожна жертва буде посолена сіллю.
50 Сіль – добра річ, але якщо сіль втратить солоність, як її знов зробити солоною? Майте сіль самі в собі та зберігайте мир між собою.